Основная мысль: Люди сами не понимают как губят природу. Есенин этим стихотворением говорит нам, чтобы они не губили природу и не убивали "братьев ниших меньших".
Детали: Вот начало, где еще ничего не предвещает опасности. В сарае или ином подсобном помещении, где "златятся рогожи в ряд", происходит чудо: рождение "семеоых щенят". Благостное настроение усиливается во второй строфе: звботливо вылизывает собака семерых своих питомцев, отдает им свое тепло.Тревога неожиданно врывается в почти идиллическую картину:"Вышел хозяин хмурый" и "семерых всех поклал в мешок" . Дальше происходит композиционный "слом". Начинается стремительное движение хозяина со щенятами в мешке и собаки. После слов "поспевая за ним бежать" многоточие-все самое страшное произошло. В предпоследней строфе спокойная "синяя высь" резко собаки. Изменить ничего нельзя. И незачем уже больше жить. И тут противопоставление "глаза собачьи"-"золотые звезды"
Минуло багато днів відтоді, як повернувся Паріс у дім отця свого Пріама. Здавалося, що та зміна, яка сталася в його житті, змусила його забути про дар, обіцяний йому Афродітою за золоте яблуко. Тепер він був царевичем, а не звичайним, нікому не відомим пастухом. Але Афродіта сама нагадала йому про прекрасну Єлену й до своєму улюбленцеві збудувати чудовий корабель, і він зібрався вже відпливти в Спарту, де жила Єлена. Даремно почав застерігати його віщий син Пріама Гелен. Він пророкував загибель Парісові. Нічого не хотів слухати Паріс. Він зійшов на корабель і вирушив у далеку путь безкраїм морським простором. Розпач охопив Кассандру, коли побачила вона, як швидкохідний корабель Паріса віддалявся від рідних берегів. Простягши до неба руки, вигукнула віща Кассандра:
— О горе, горе великій Трої і всім нам! Бачу я: охоплений полум’ям священний Іліон, скривавлені лежать розбиті вщент його сини! Я бачу: ведуть у неволю чужинці плачучих троянських жон і дів!
Так вигукувала Кассандра, але ніхто не зважив на її пророцтво. Ніхто не зупинив Паріса. (Троянський цикл міфів)
А він плив усе далі й далі. Знялася на морі страшна буря. Не спинила й вона Паріса. Минув він багату Фтію, Саламін і Мікени, де жили майбутні вороги його, і прибув нарешті до берегів Лаконії. Причалив Паріс у гирлі Евроту і вийшов із своїм другом Енеєм на берег. З ним пішов він до царя як гість, що не замишляв нічого злого.
ответ:Я ЛЮБЛЮ ТЕБЯ!
Объяснение:ГО ВСТР
Основная мысль: Люди сами не понимают как губят природу. Есенин этим стихотворением говорит нам, чтобы они не губили природу и не убивали "братьев ниших меньших".
Детали: Вот начало, где еще ничего не предвещает опасности. В сарае или ином подсобном помещении, где "златятся рогожи в ряд", происходит чудо: рождение "семеоых щенят". Благостное настроение усиливается во второй строфе: звботливо вылизывает собака семерых своих питомцев, отдает им свое тепло.Тревога неожиданно врывается в почти идиллическую картину:"Вышел хозяин хмурый" и "семерых всех поклал в мешок" . Дальше происходит композиционный "слом". Начинается стремительное движение хозяина со щенятами в мешке и собаки. После слов "поспевая за ним бежать" многоточие-все самое страшное произошло. В предпоследней строфе спокойная "синяя высь" резко собаки. Изменить ничего нельзя. И незачем уже больше жить. И тут противопоставление "глаза собачьи"-"золотые звезды"
Минуло багато днів відтоді, як повернувся Паріс у дім отця свого Пріама. Здавалося, що та зміна, яка сталася в його житті, змусила його забути про дар, обіцяний йому Афродітою за золоте яблуко. Тепер він був царевичем, а не звичайним, нікому не відомим пастухом. Але Афродіта сама нагадала йому про прекрасну Єлену й до своєму улюбленцеві збудувати чудовий корабель, і він зібрався вже відпливти в Спарту, де жила Єлена. Даремно почав застерігати його віщий син Пріама Гелен. Він пророкував загибель Парісові. Нічого не хотів слухати Паріс. Він зійшов на корабель і вирушив у далеку путь безкраїм морським простором. Розпач охопив Кассандру, коли побачила вона, як швидкохідний корабель Паріса віддалявся від рідних берегів. Простягши до неба руки, вигукнула віща Кассандра:
— О горе, горе великій Трої і всім нам! Бачу я: охоплений полум’ям священний Іліон, скривавлені лежать розбиті вщент його сини! Я бачу: ведуть у неволю чужинці плачучих троянських жон і дів!
Так вигукувала Кассандра, але ніхто не зважив на її пророцтво. Ніхто не зупинив Паріса. (Троянський цикл міфів)
А він плив усе далі й далі. Знялася на морі страшна буря. Не спинила й вона Паріса. Минув він багату Фтію, Саламін і Мікени, де жили майбутні вороги його, і прибув нарешті до берегів Лаконії. Причалив Паріс у гирлі Евроту і вийшов із своїм другом Енеєм на берег. З ним пішов він до царя як гість, що не замишляв нічого злого.
Объяснение: