Герасим не намерен расставаться с Муму, тем более таким . Вместо этого он делает все то же самое с барыней. Вся читательская боль от рассказа «Муму» выплескивается в том факте, что это самая популярная альтернативная концовка из всех, ее на разные лады смакуют все от мала до велика. Действительно, зачем топить собачку, если можно утопить саму барыню? Что стало бы с Герасимом после совершения этого преступления, обычно никого не волнует. Главное, Муму останется жива, а барыня получит по заслугам. Но ведь тогда несчастной собачке придется коротать свою жизнь в тоске – с хозяином ее однозначно разлучат. Поэтому можно добавить маловероятную деталь в современном духе: убив барыню, Герасим пускается в бега вместе с Муму, и они годами странствуют по свету от правосудия.
Рід Лермонтових був досить заможним, але до моменту народження майбутнього поета прийшов в занепад і збіднів
У дитинстві Михайло Юрійович відрізнявся слабким здоров’ям, часто хворів і взагалі був не самим міцним дитиною.
Виховувала юного Михайла Лермонтова бабуся, якій вдалося умовити його батька відправити онука до неї, так як батьківські фінанси не дозволяли дати синові хорошу освіту, в той час як бабуся була більш забезпеченою.
Перша любов у житті Лермонтова прийшла до нього ще в дитинстві, коли він 10 років зустрів дівчинку, майже свою однолітку. Згодом він присвятив цьому випадку вірш «генія». Юний поет написав його, коли йому було всього 12 років.
Одним з наставників молодого Лермонтова був француз, який колись служив в армії Наполеона в чині полковника (цікаві факти про Наполеона).
Завдяки чудовій домашній освіті юного поета взяли відразу в 4-й клас благородного пансіону.
Гіпотетично великі поети Лермонтов і Байрон можуть бути пов’язані родинними узами – кожен з них вважав своїм далеким предком Томаса Лермонта, поета, співака і провидця з Шотландії. Крім того, творчість Байрона справила серйозний вплив на стиль Лермонтова, так що між поетами є й літературна спорідненість.
Один час Лермонтов провів у курортному місті Єсентуки, дуже тепло про нього згодом відізвавшись.
Мовою жестів П’ятигорськ зображують у вигляді двох пістолетів, дула яких спрямовані один на одного. Цього незвичайного місто зобов’язаний дуелі Лермонтова, що сталася тут у середині 19 століття і стала для поета останньої.
Михайло Лермонтов опинився в гущі військових дій на Кавказі з-за ще однією дуелі, де його суперником був син посла. В результаті поєдинку ніхто не постраждав, але за рішенням суду він був відправлений на передову. Своєю мужністю і холоднокровністю він завоював собі повагу товаришів по службі, однак сам вважав за краще мовчати про військові подвиги.
До числа маловідомих фактів про Лермонтова належить і те, що він був досить талановитим художником. Правда, поезії він все одно приділяв набагато більше часу.
Листи Лермонтов підписував іменем Lerma. Справа в тому, що в юності поета цікавіше було представляти своїм предком не шотландського барда, а всемогутнього фаворита іспанського короля Франсиско Лерму, що жив в 16 столітті. Він був настільки захоплений цим уявним родичем, що навіть написав його портрет.
Навчався Лермонтов в одному університеті зі знаменитим згодом літературним критиком Виссарионом Бєлінським, хоча, судячи з усього, не був з ним знайомий в ті роки.
Вірші Михайла Лермонтова були вперше опубліковані, коли поетові виповнилося 21 рік, причому сталося це без відома автора. Поему, яка з’явилася на сторінках журналу «Бібліотека для читання», тепло прийняла публіка, однак Лермонтов ще кілька років відмовлявся від подальшої публікації своїх творів.
Багато віршів Лермонтова з часом перетворилися на народні пісні.
Лермонтов серйозно займався вивченням азербайджанської мови, так як вважав його не менш необхідним в Азії, ніж французька мова – в Європі.
Рід Лермонтових був досить заможним, але до моменту народження майбутнього поета прийшов в занепад і збіднів
У дитинстві Михайло Юрійович відрізнявся слабким здоров’ям, часто хворів і взагалі був не самим міцним дитиною.
Виховувала юного Михайла Лермонтова бабуся, якій вдалося умовити його батька відправити онука до неї, так як батьківські фінанси не дозволяли дати синові хорошу освіту, в той час як бабуся була більш забезпеченою.
Перша любов у житті Лермонтова прийшла до нього ще в дитинстві, коли він 10 років зустрів дівчинку, майже свою однолітку. Згодом він присвятив цьому випадку вірш «генія». Юний поет написав його, коли йому було всього 12 років.
Одним з наставників молодого Лермонтова був француз, який колись служив в армії Наполеона в чині полковника (цікаві факти про Наполеона).
Завдяки чудовій домашній освіті юного поета взяли відразу в 4-й клас благородного пансіону.
Гіпотетично великі поети Лермонтов і Байрон можуть бути пов’язані родинними узами – кожен з них вважав своїм далеким предком Томаса Лермонта, поета, співака і провидця з Шотландії. Крім того, творчість Байрона справила серйозний вплив на стиль Лермонтова, так що між поетами є й літературна спорідненість.
Один час Лермонтов провів у курортному місті Єсентуки, дуже тепло про нього згодом відізвавшись.
Мовою жестів П’ятигорськ зображують у вигляді двох пістолетів, дула яких спрямовані один на одного. Цього незвичайного місто зобов’язаний дуелі Лермонтова, що сталася тут у середині 19 століття і стала для поета останньої.
Михайло Лермонтов опинився в гущі військових дій на Кавказі з-за ще однією дуелі, де його суперником був син посла. В результаті поєдинку ніхто не постраждав, але за рішенням суду він був відправлений на передову. Своєю мужністю і холоднокровністю він завоював собі повагу товаришів по службі, однак сам вважав за краще мовчати про військові подвиги.
До числа маловідомих фактів про Лермонтова належить і те, що він був досить талановитим художником. Правда, поезії він все одно приділяв набагато більше часу.
Листи Лермонтов підписував іменем Lerma. Справа в тому, що в юності поета цікавіше було представляти своїм предком не шотландського барда, а всемогутнього фаворита іспанського короля Франсиско Лерму, що жив в 16 столітті. Він був настільки захоплений цим уявним родичем, що навіть написав його портрет.
Навчався Лермонтов в одному університеті зі знаменитим згодом літературним критиком Виссарионом Бєлінським, хоча, судячи з усього, не був з ним знайомий в ті роки.
Вірші Михайла Лермонтова були вперше опубліковані, коли поетові виповнилося 21 рік, причому сталося це без відома автора. Поему, яка з’явилася на сторінках журналу «Бібліотека для читання», тепло прийняла публіка, однак Лермонтов ще кілька років відмовлявся від подальшої публікації своїх творів.
Багато віршів Лермонтова з часом перетворилися на народні пісні.
Лермонтов серйозно займався вивченням азербайджанської мови, так як вважав його не менш необхідним в Азії, ніж французька мова – в Європі.