Если по произведению конкретно, то удав - это рисунок рассказчика. Когда ему было 6 лет, он увидел картинку из книги, где удав проглатывает зверя, а ниже была подпись, что змея проглотить добычу сразу, не жуя. Рассказчик решил нарисовать удава, который проглотил слона. Сделал два рисунка: снаружи и внутри.
Но взрослые, увидев столь странное изображение, попросили больше не рисовать ребенка ни удавов, ни слонов.
Позднее в произведении этот пример приводится вновь и вновь. Рассказчик ни раз говорит, что умеет рисовать только удава и слона.
Какой смысл в этом воспоминании?
Нельзя запрещать детям творить. Если бы взрослые похвалили или хорошо бы оценили работу ребенка в свое время, то, возможно, он развил бы свои навыки к рисовании лучше, чувствовал себя комфортно, зная, что взрослый его может поддержать, да и просто не боялся бы творить.
Грубість – це духовна слабкість чи демонстрація сили? Часто ці два поняття бувають взаємно оберненими: «сильна» людина, котра вважає себе вищою за інших, проявляє грубість як ознаку сили, хоча насправді це всього лише є наслідком духовної слабкості… Така людина не здатна на більше, вона не згодна працювати, їй подобаються легкі шляхи… У таких ситуаціях проявляється людська м’якодухість.
В іншому випадку, коли хтось грубо ставиться до оточення, в його душі також панує слабкість. Йому не вистачає сили змовчати, втримати контроль над собою, ввічливо все обговорити… У таких ситуаціях відразу спрацьовує словесний самозахист.
Якщо звернутися до законів вихованості та толерантності, то грубість – це духовна слабкість, яка, на жаль, у кожного з нас присутня. Нам потрібно боротися з нею, адже вміння почути й дипломатично вирішити проблему і є демонстрацією справжньої сили духу!
Если по произведению конкретно, то удав - это рисунок рассказчика. Когда ему было 6 лет, он увидел картинку из книги, где удав проглатывает зверя, а ниже была подпись, что змея проглотить добычу сразу, не жуя. Рассказчик решил нарисовать удава, который проглотил слона. Сделал два рисунка: снаружи и внутри.
Но взрослые, увидев столь странное изображение, попросили больше не рисовать ребенка ни удавов, ни слонов.
Позднее в произведении этот пример приводится вновь и вновь. Рассказчик ни раз говорит, что умеет рисовать только удава и слона.
Какой смысл в этом воспоминании?
Нельзя запрещать детям творить. Если бы взрослые похвалили или хорошо бы оценили работу ребенка в свое время, то, возможно, он развил бы свои навыки к рисовании лучше, чувствовал себя комфортно, зная, что взрослый его может поддержать, да и просто не боялся бы творить.
Объяснение:
Грубість – це духовна слабкість чи демонстрація сили? Часто ці два поняття бувають взаємно оберненими: «сильна» людина, котра вважає себе вищою за інших, проявляє грубість як ознаку сили, хоча насправді це всього лише є наслідком духовної слабкості… Така людина не здатна на більше, вона не згодна працювати, їй подобаються легкі шляхи… У таких ситуаціях проявляється людська м’якодухість.
В іншому випадку, коли хтось грубо ставиться до оточення, в його душі також панує слабкість. Йому не вистачає сили змовчати, втримати контроль над собою, ввічливо все обговорити… У таких ситуаціях відразу спрацьовує словесний самозахист.
Якщо звернутися до законів вихованості та толерантності, то грубість – це духовна слабкість, яка, на жаль, у кожного з нас присутня. Нам потрібно боротися з нею, адже вміння почути й дипломатично вирішити проблему і є демонстрацією справжньої сили духу!