Твір розміщено в остап вишня (губенко) від Tvir в Понедельник 1 апреля
Легран Вільям — людина, що знайшла скарб завдяки своїй винахідливості й вірі в обґрунтованість переказів, які іншим здавалися тільки легендою. Л. походить зі стародавньої гугенотської сім’ї; невдачі позбавили його багатств і довели до вбогості. Як озивається про Л. його друг-оповідач, «він відмінно утворений і наділений незвичайними здатностями, але разом з тим заражений мізантропією й страждає від хворобливого стану розуму, упадаючи поперемінно те в захопленість, то в похмурість». На майже безлюдному Селливановом острові, де Л. шукає самоти, він виявляє дивного жука й пергамент, за до яких довідається місцезнаходження скарбу капітана Кидда, героя народних балад, що оспівують цього відважного пірата, що жив за два сторіччя до описуваних подій. Скарб допомагає Л. повернути ніколи втрачене багатство.
Оповідачеві, старому слузі-негрові Юпітеру, і читачам дії Л. стають зрозумілими тільки у фіналі, а доти він здається хворим або божевільним, тоді як на перевірку Л. нагадує Дюпена, володіючи настільки ж твердою розважливістю. По вважав, що всьому незрозуміле й таємничому є логічне пояснення: Л. «не давав своїм думкам збитися зі шляхи, логіка ж допускала тільки одне рішення»
Сказка «Маленький принц» адресована не только детям, но и взрослым. Потому что во время чтения, кажется, что сказка ведется не только от лица взрослого, а и от лица ребенка. Взрослые совсем по-другому воспринимают окружающий мир. Им кажется, что мир сер и скучен, что в нем нет места чудесам и волшебству. Они считают, что удав не может съесть слона, и просят не заниматься ерундой, а учиться. Из-за этого уничтожая надежду на карьеру художника. Но дети хотят верить в чудеса и, поэтому, ребенок (от его лица ведется повесть) долгие годы жил в одиночестве, пока не встретил Маленького принца. Они встретились и подружились в Сахаре. Это случилось на рассвете: Маленький принц разбудил летчика и попросил нарисовать барашка. Летчик нарисовал ему барашка, хотя бы, потому, что Маленький принц единственный, кто, видя рисунок поглощения удавом слона, не сказал, что это шляпа. Маленький принц прилетел на Землю из далекой планеты «астероид В-612» его планета была величиной с дом. Маленький принц ухаживал за ней: каждый день прочищал три вулкана- два действующих и один потухший, после выполывал ростки баобабов. Жизнь Маленького принца была такая же скучная как и у летчика. И поэтому он любил смотреть на закат, передвигая стул вслед за солнцем. Спустя некоторое время на планете появился необычный цветок. Это была красавица с шипами- гордая, обидчивая и простодушная. Но он покинул свою планету отправился путешествовать. До Земли он побывал в 6 совершенно разных планетах с разными живущими на них людьми. И только на Земле он увидел всех этих людей собранных вместе. И Маленький принц, и летчик были рады знакомству, потому, что в друг друге они увидели то, что им не хватала все эти годы жизни.
Золотий жук характеристика образа Вільяма Леграна
Твір розміщено в остап вишня (губенко) від Tvir в Понедельник 1 апреля
Легран Вільям — людина, що знайшла скарб завдяки своїй винахідливості й вірі в обґрунтованість переказів, які іншим здавалися тільки легендою. Л. походить зі стародавньої гугенотської сім’ї; невдачі позбавили його багатств і довели до вбогості. Як озивається про Л. його друг-оповідач, «він відмінно утворений і наділений незвичайними здатностями, але разом з тим заражений мізантропією й страждає від хворобливого стану розуму, упадаючи поперемінно те в захопленість, то в похмурість». На майже безлюдному Селливановом острові, де Л. шукає самоти, він виявляє дивного жука й пергамент, за до яких довідається місцезнаходження скарбу капітана Кидда, героя народних балад, що оспівують цього відважного пірата, що жив за два сторіччя до описуваних подій. Скарб допомагає Л. повернути ніколи втрачене багатство.
Оповідачеві, старому слузі-негрові Юпітеру, і читачам дії Л. стають зрозумілими тільки у фіналі, а доти він здається хворим або божевільним, тоді як на перевірку Л. нагадує Дюпена, володіючи настільки ж твердою розважливістю. По вважав, що всьому незрозуміле й таємничому є логічне пояснення: Л. «не давав своїм думкам збитися зі шляхи, логіка ж допускала тільки одне рішення»
Потому что во время чтения, кажется, что сказка ведется не только от лица взрослого, а и от лица ребенка.
Взрослые совсем по-другому воспринимают окружающий мир. Им кажется, что мир сер и скучен, что в нем нет места чудесам и волшебству. Они считают, что удав не может съесть слона, и просят не заниматься ерундой, а учиться. Из-за этого уничтожая надежду на карьеру художника. Но дети хотят верить в чудеса и, поэтому, ребенок (от его лица ведется повесть) долгие годы жил в одиночестве, пока не встретил Маленького принца. Они встретились и подружились в Сахаре. Это случилось на рассвете: Маленький принц разбудил летчика и попросил нарисовать барашка. Летчик нарисовал ему барашка, хотя бы, потому, что Маленький принц единственный, кто, видя рисунок поглощения удавом слона, не сказал, что это шляпа. Маленький принц прилетел на Землю из далекой планеты «астероид В-612» его планета была величиной с дом. Маленький принц ухаживал за ней: каждый день прочищал три вулкана- два действующих и один потухший, после выполывал ростки баобабов. Жизнь Маленького принца была такая же скучная как и у летчика. И поэтому он любил смотреть на закат, передвигая стул вслед за солнцем. Спустя некоторое время на планете появился необычный цветок. Это была красавица с шипами- гордая, обидчивая и простодушная. Но он покинул свою планету отправился путешествовать. До Земли он побывал в 6 совершенно разных планетах с разными живущими на них людьми. И только на Земле он увидел всех этих людей собранных вместе.
И Маленький принц, и летчик были рады знакомству, потому, что в друг друге они увидели то, что им не хватала все эти годы жизни.