Повесть «Нос» —это пародия на реальность XIX века, где люди с низким званием не имеют никакого значения в обществе и даже остаются незаметными.
В своём произведении Н.В.Гоголь высмеивает своего героя. Так как основной замысел «Носа» был в том, чтобы показать настоящий Петербург, который скрывается за красивыми, ухоженными улицами и На самом деле в Петербурге жили нищие люди, гоняющиеся за высоким статусом и милостью вышестоящих чиновников. Любой гражданин статусом выше «коллежского асессора» , кем являлся главный персонаж «Носа» , вызывал уважение, а все остальные оставались незамеченными.
Джулія Новеллі – італійка; скориставшись вибухом, як і Іван, вона втікає з табору. Письменник з любов’ю змальовує Джулію, підкреслюючи її красу, тендітність, витонченість: у неї чорні виразні очі, густе волосся, гнучка і струнка фігура, дзвінкий сміх. Завдяки образу Джулії Новеллі автор спонукає свого героя пройти перевірку коханням. «Альпійська балада» образ Івана В центрі розповіді – звичайний рядовий боєць Іван Терешка. Він родом з Білороусії, це фізично міцний 25-річний хлопець; знайома з дитинства селянська праця загартувала його, зробила сильним і витривалим. В полку він нічим не виділявся серед інших піхотинців, за колишні бої отримав три подяки від командування та дві медалі «За відвагу» і думав, що на більше не здатний. Волею випадку Іван опинився в полоні у німців. Епізод полонення постійно переслідує його в нічних кошмарах (адже тоді, за законом військового часу, здатися в полон автоматично означало стати на бік ворога, тобто зрадити Батьківщині. Не можна допустити, щоб тебе взяли живим в полон. Недарма письменник загострює увагу на цій проблемі. “Нельзя срывать злость на пленных, — з гіркотою думає Іван, — плен – не проступок их, а несчастье, они не сдались в плен – их взяли, а некоторых даже сдали, предали – было и такое”. Івана Терешко, який і в таборі не дозволив себе затоптати, роздавити в нім людину, а після того, як ковтнув повітря свободи і любові, що став ще сильніше, твердіше духом, — він готовий до смертельної сутички з фашистами. Доля підготувала цій людині щось страшніше за смерть: «вибір» Івана, можливо, найнестерпніший для людини, найстрашніший з усіх, які є в повістях Бикова.
Повесть «Нос» —это пародия на реальность XIX века, где люди с низким званием не имеют никакого значения в обществе и даже остаются незаметными.
В своём произведении Н.В.Гоголь высмеивает своего героя. Так как основной замысел «Носа» был в том, чтобы показать настоящий Петербург, который скрывается за красивыми, ухоженными улицами и На самом деле в Петербурге жили нищие люди, гоняющиеся за высоким статусом и милостью вышестоящих чиновников. Любой гражданин статусом выше «коллежского асессора» , кем являлся главный персонаж «Носа» , вызывал уважение, а все остальные оставались незамеченными.