Творческое
читателю всегда интересно отношение автора к своим произ-
ведениям. так, в письме к а. бестужеву а. с. пушкин пишет: «тебе,
кажется, „олег“ не нравится; напрасно. товарищеская любовь ста-
рого князя к своему коню и заботливость о его судьбе есть чер-
та трогательного простодушия, да и происшествие само по себе
в своей простоте имеет много поэтического».
как бы вы оценили в собственном отзыве «песнь о вещем оле-
ге» пушкина?
во многих случаях пушкин обыгрывает прощание с конём дра-
матургически (как в пьесе, в фильме), указывая на жесты, позу,
поведение, состояние, настроение. примеры.
В основу произведения “Дубровский” легла реальная история, которую рассказал друг Александра Сергеевича Пушкина. Судьбу главного героя Владимира Дубровского трудно назвать завидной. Он рано потерял маму и стал воспитанником кадетского училища. Будучи кадетом, Владимир получил извести о том, что его отец находится при смерти и скорее всего имение перейдёт помещику Троекурову. Известно, что Троекуров не считал крестьян за людей и обращался с ними как с обыкновенными рабами. Владимир был полной противоположностью Троекурову, он относился к подчинённым по-человечески, Дубровский не мог допустить, чтобы его люди попали в подчинение к тирану. Владимир поспешил домой, через некоторое время его отец всё-таки скончался.
Молодой Дубровский решается на отчаянный поступок, Владимир поджог собственное имение, чтобы оно не перешло в руки Троекурову. Часть крестьян поддержали своего хозяина и последовали за ним в лес. Дубровский мечтал о мести, но влюбился в дочку своего врага. Но судьба сыграла с влюблёнными злую шутку, Троекуров решает отдать свою дочь замуж за старого князя. Владимир пытался всячески препятствовать этому браку, но к сожалению у него не получилось любимую. Когда Мария переезжала к своему мужу, её карету окружили люди Владимира, но девушка была вынуждена отказаться от и продолжить свой путь. Владимир потеряв всякую надежду оставляет дела разбойника и уезжает из страны.
Это произведение заставило меня задуматься о понимании чести и благородства в современном мире. К сожалению, в наше время благородных поступков становится всё меньше. Дубровский мог бы подчинить себе крестьян и даже некоторых соседей-помещиков, но вместо этого он выбрал другой путь. Став разбойником, Дубровский бедным крестьянам, но любовь растопила его сердце, и он тут же отказался от своей мести. Ценности людей меняются с появлением новых обстоятельств.
Дане дослідження присвячено темі помсти у трагедії Вільяма Шекспіра "Гамлет". Підводячи підсумок нашого дослідження, ми дійшли висновку, що творчість генія світової літератури Вільяма Шекспіра є апофеозом не лише англійської ренесансної літератури, але й одним з найцінніших творчих внесків у всесвітню літературу та культуру взагалі. Творчість Шекспіра дала поштовх для розвитку різних галузей мистецтва, адже вона склала фундамент для численних робіт великих художників, музикантів, акторів, поетів, письменників, філософів тощо.
В своєму дослідженні ми розглянули шлях Шекспіра як людини та митця, а також проблему помсти у найвидатнішій трагедії усіх часів - "Гамлет, принц данський". Ми розкрили такі поняття, як "трагедія" і "помста", проаналізували композицію твору та зясували джерела, з яких В. Шекспір черпав сюжет для своєї трагедії, а також розглянули образ Гамлета з позиції різних дослідників.
В результаті проаналізованого матеріалу ми дійшли до наступних висновків:
Питання і проблеми, що хвилювали самого Шекспіра, знаходять відображення у його творчості, хоча не на кожне своє запитання драматург знає відповідь - деякі залишаються риторичними.
Жанр трагедії створено, аби очищати душу, тобто приносити катарсис. Трагедія Шекспіра - могутня не лише з точки зору майстерності у драматургії, а й у емоційному плані. Палітра емоцій читача коливається від співчуття до справедливого гніву, від вболівання за героїв до сорому за їх вчинки.
Трагедія "Гамлет", попри численні розгляди та аналізи, потребує подальшого вивчення не лише як звичайна частина творчої спадщини генія, а й як окремий літературний вимір, створений Шекспіром з певною метою. Цей твір наповнений філософією та підтекстами, які можна трактувати по-різному, і кожне трактування має право на існування, а також кожне нове трактування може стати цілим відкриттям у шекспірології та літературі взагалі.
Головний герой трагедії, Гамлет - не просто принц з тягарем відповідальності, це, насамперед, людина на роздоріжжі, де кожен із шляхів веде в лиховісну невідомість. Образ Гамлета - це образ людини у пошуку, це філософ, що живе у кожному з нас, і Шекспір дозволяє читачеві зазирнути у власну душу, коли той оцінює дії героя чи звертає увагу на ті чи інші слова Гамлета. Таким чином, кожен може знайти у принці данському щось близьке - можливо, цим великий драматург підкреслює особисту драму кожної людини, народженої на цей світ.
Проблема помсти у трагедії "Гамлет" висвітлюється у всій її масштабності, а проте вирішення цієї проблеми не запропоновано. Шекспір не навязує своєї думки з цього приводу, залишаючи читачеві простір для роздумів над "вічним питанням". У нашому дослідженні ми порівняли християнську та язичницьку точки зору, а також представили зразки християнських та язичницьких мотивів, що зустрічаються у сюжеті трагедії.
Таким чином, ми розглянули тему помсти у трагедії "Гамлет" В. Шекспіра, спираючись на сам текст та раніші дослідження, і дійшли до висновку, що помста несе у собі небезпеку небажаних наслідків та не приносить очікуваного полегшення.