1.Признаки феерии: волшебные события, необычные, несколько сказочные образы, победа добра над злом. В повести А. Грина «Алые паруса» есть признаки двух направлений – неоромантизма (главные герои чувствуют себя не такими, как все), символизма (образы-символы играют важную роль для реализации идейного звучания).
2.Главная героиня повести, добрая и наивная пятнадцатилетняя девушка, которая в детстве лишилась матери и воспитывалась отцом Лонгреном. Будучи ребёнком, она встретила сказочника Эгля, который предсказал ей, что когда она вырастет, за ней приплывёт принц на корабле с алыми парусами. Все над ней смеялись, но когда она выросла, её случайно увидел капитан Артур Грей и влюбился в неё. Он узнал про её мечту и вскоре приплыл к ней на своём корабле под алыми парусами. Вместе с отцом она уплыла с ним.
3.У меня есть «Алые паруса» — повесть о капитане и девочке. Я разузнал, как это происходило, совершенно случайно: я остановился у витрины с игрушками и увидел лодочку с острым парусом из белого шёлка. Эта игрушка мне что-то сказала, но я не знал — что, тогда я прикинул, не скажет ли больше парус красного, а лучше того — алого цвета, потому что в алом есть яркое ликование. Ликование означает знание, почему радуешься. И вот, развёртывая из этого, беря волны и корабль с алыми парусами, я увидел цель его бытия
Герой Д. Лондона переживає різні почуття, що стосуються його фізичного й морального стану, та проявляє позитивні якості характеру. Герой відчуває змореність від довгої дороги, холод Білої пустелі, тугу від усвідомлення зради товариша, страх самотності, голод, який не вгамовується мізерною «їжею», біль у ногах, розтертих до крові, та змученому тілі, відчай після марних спроб роздобути їжу, виснаженість, що призводить до галюцинацій. Але в ланцюжку відчуттів намічається зміна на краще: це сміливість, виявлена під час зустрічі з ведмедем, усвідомлення нестримного бажання жити, спокій, яким змінився страх, терпіння, з яким герой продовжує свій важкий шлях, сила волі у поєдинку з вовком. «Саме життя в ньому не хотіло загинути і гнало його вперед». Головний герой вижив, бо він був сміливий, упертий, мав силу духу, волі, високі моральні цінності, любов до життя. «Доля вимагала від нього дуже багато. Навіть помираючи, він не підкорився смерті»
1.Признаки феерии: волшебные события, необычные, несколько сказочные образы, победа добра над злом. В повести А. Грина «Алые паруса» есть признаки двух направлений – неоромантизма (главные герои чувствуют себя не такими, как все), символизма (образы-символы играют важную роль для реализации идейного звучания).
2.Главная героиня повести, добрая и наивная пятнадцатилетняя девушка, которая в детстве лишилась матери и воспитывалась отцом Лонгреном. Будучи ребёнком, она встретила сказочника Эгля, который предсказал ей, что когда она вырастет, за ней приплывёт принц на корабле с алыми парусами. Все над ней смеялись, но когда она выросла, её случайно увидел капитан Артур Грей и влюбился в неё. Он узнал про её мечту и вскоре приплыл к ней на своём корабле под алыми парусами. Вместе с отцом она уплыла с ним.
3.У меня есть «Алые паруса» — повесть о капитане и девочке. Я разузнал, как это происходило, совершенно случайно: я остановился у витрины с игрушками и увидел лодочку с острым парусом из белого шёлка. Эта игрушка мне что-то сказала, но я не знал — что, тогда я прикинул, не скажет ли больше парус красного, а лучше того — алого цвета, потому что в алом есть яркое ликование. Ликование означает знание, почему радуешься. И вот, развёртывая из этого, беря волны и корабль с алыми парусами, я увидел цель его бытия
Герой Д. Лондона переживає різні почуття, що стосуються його фізичного й морального стану, та проявляє позитивні якості характеру. Герой відчуває змореність від довгої дороги, холод Білої пустелі, тугу від усвідомлення зради товариша, страх самотності, голод, який не вгамовується мізерною «їжею», біль у ногах, розтертих до крові, та змученому тілі, відчай після марних спроб роздобути їжу, виснаженість, що призводить до галюцинацій. Але в ланцюжку відчуттів намічається зміна на краще: це сміливість, виявлена під час зустрічі з ведмедем, усвідомлення нестримного бажання жити, спокій, яким змінився страх, терпіння, з яким герой продовжує свій важкий шлях, сила волі у поєдинку з вовком. «Саме життя в ньому не хотіло загинути і гнало його вперед». Головний герой вижив, бо він був сміливий, упертий, мав силу духу, волі, високі моральні цінності, любов до життя. «Доля вимагала від нього дуже багато. Навіть помираючи, він не підкорився смерті»