Мне запомнился Голенищев-Кутузов Михаил Илларионович (1745—1813), русский полководец, генерал-фельдмаршал (1812). Ученик А. В. Суворова. Участник русско-турецких войн 18 в., отличился при штурме Измаила. В русско-австро-французскую войну 1805 командовал русскими войсками в Австрии и искусным маневром вывел их из-под угрозы окружения. В русско-турецкую войну 1806-12 главнокомандующий Молдавской армией (1811-12), одержал победы под Рушуком и Слободзеей, заключил Бухарестский мирный договор. В Отечественную войну 1812 главнокомандующий русской армией (с августа), разгромившей армию Наполеона. В январе 1813 армия под командованием Кутузова вступила в пределы Зап. Европы. Первый полный кавалер ордена Святого Георгия.
Если я напишу про новеллу " Останній дюйм" ,Вам подойдёт? Тоже про отца и сына?! Новела "Останній дюйм" зохоплює нас не тільки збігом дивовижних обставин,скільки своїм внутрішнім драматизмом..Герой-пілот береться не за свою справу:він опускається на дно Червоного моря ,де з ризком життя проводить підводні зйомки морських хижаків для телебачення.Письменник намагається розкрити переживання Бена,коли він ,пораненний акулами ,збирає всі останні сили,щоб будь-якою ціною врятувати сина,а головне зламати глуху стінку відчуження,подолати отой "Останній дюйм",який відділяв його від власної дитини .Деві-десятирічний хлопчик ,який зрозумів ,що мати ним не ікавиться ,а батько стороння людина , "різка й небаготослівна".Хлопчик гостро відчував свою самостійність та самотність і непокоївся,що ж з ним станеться,якщо батько ніколи й невипливе з морської глибини .Після обіду Деві запитує батька про те,чи відомо комусь про їхнє місцезнаходження .І як завжди батько грубувато відповідає :"Ти не бійся,нічого з тобою не станеться!".Історія пораненого Бена змушує забути про свої невеселі думки і серйозно поставитися до того,що сталося.Обличчя Деві було "сповнене жаху",а від крові на руках він "зеленіє",голос його тремтить від сліз і хвилювання.Уперше Бен придивляється до сина і думає:"Він,здається хлопець розвинутий".Так ,цей хлопчина був чимось схожий на нього самого : за дитячими рисами приховується можливо,твердий і навіть невгамовний характер .Бен зрозумів,що відповідає за життя сина .Якщо він раптово загине ,Деві залишиться сам і його не скоро знайдуть у цій пустелі,а може взагалі незнайдуть.Описуючи епізод подолання хлопчиком останнього дюйма ,Олдрідж розкриває жах і збентеження,що охоплювали дитину.Обличчя Деві зосереджене,уважне.Він мусить виконати роботу дорослого чоловіка .Здається,він і сам подорослішав .У нього з`явилося почуття відповідальності за себе і за свого батька.Так,дійсно,в житті не раз настаюсь,або залишаються останні дюйми,та найголовніше,що у Бена тепер є ціле життя ,яке подарував йому син!.
(1745—1813), русский полководец, генерал-фельдмаршал (1812). Ученик А. В. Суворова. Участник русско-турецких войн 18 в., отличился при штурме Измаила. В русско-австро-французскую войну 1805 командовал русскими войсками в Австрии и искусным маневром вывел их из-под угрозы окружения. В русско-турецкую войну 1806-12 главнокомандующий Молдавской армией (1811-12), одержал победы под Рушуком и Слободзеей, заключил Бухарестский мирный договор. В Отечественную войну 1812 главнокомандующий русской армией (с августа), разгромившей армию Наполеона. В январе 1813 армия под командованием Кутузова вступила в пределы Зап. Европы. Первый полный кавалер ордена Святого Георгия.
Новела "Останній дюйм" зохоплює нас не тільки збігом дивовижних обставин,скільки своїм внутрішнім драматизмом..Герой-пілот береться не за свою справу:він опускається на дно Червоного моря ,де з ризком життя проводить підводні зйомки морських хижаків для телебачення.Письменник намагається розкрити переживання Бена,коли він ,пораненний акулами ,збирає всі останні сили,щоб будь-якою ціною врятувати сина,а головне зламати глуху стінку відчуження,подолати отой "Останній дюйм",який відділяв його від власної дитини .Деві-десятирічний хлопчик ,який зрозумів ,що мати ним не ікавиться ,а батько стороння людина , "різка й небаготослівна".Хлопчик гостро відчував свою самостійність та самотність і непокоївся,що ж з ним станеться,якщо батько ніколи й невипливе з морської глибини .Після обіду Деві запитує батька про те,чи відомо комусь про їхнє місцезнаходження .І як завжди батько грубувато відповідає :"Ти не бійся,нічого з тобою не станеться!".Історія пораненого Бена змушує забути про свої невеселі думки і серйозно поставитися до того,що сталося.Обличчя Деві було "сповнене жаху",а від крові на руках він "зеленіє",голос його тремтить від сліз і хвилювання.Уперше Бен придивляється до сина і думає:"Він,здається хлопець розвинутий".Так ,цей хлопчина був чимось схожий на нього самого : за дитячими рисами приховується можливо,твердий і навіть невгамовний характер .Бен зрозумів,що відповідає за життя сина .Якщо він раптово загине ,Деві залишиться сам і його не скоро знайдуть у цій пустелі,а може взагалі незнайдуть.Описуючи епізод подолання хлопчиком останнього дюйма ,Олдрідж розкриває жах і збентеження,що охоплювали дитину.Обличчя Деві зосереджене,уважне.Він мусить виконати роботу дорослого чоловіка .Здається,він і сам подорослішав .У нього з`явилося почуття відповідальності за себе і за свого батька.Так,дійсно,в житті не раз настаюсь,або залишаються останні дюйми,та найголовніше,що у Бена тепер є ціле життя ,яке подарував йому син!.