Стихотворение Сурикова "Зима" относится к жанру пейзажной лирики.Автор написал его уже в конце жизни, будучи бедным, больным человеком. Однако он не утратил чувство восхищения природой, ее красотой. Особенно он любил сельскую природу, с ее тишиной, спокойствием, красотой лугов, таинством леса, шелестом листвы , свежестью зимнего снега. В этом стихотворении поэт описывает приход зимы, первого морозца, появление белого пушистого снега, накрывшего и лес, и поля, И под утро поле точно побелело Словно пеленою все его одело...
А лес укрылся "чудной шапкой"и заснул под нею "крепко, непробудно". Поэт описывает не только природу, но и быт крестьян. Зима принесла свои заботы: надо запрягать лошадей в сани, утеплять жилища снаружи соломой, заготовить дрова, сено. Зато сколько радости для зимних игр детворы- "Горы снеговые строят ребятишки" В стихотворении Сурикова - яркий образ русской зимы, которая приносит в жизнь деревенских людей и свои заботы, и радости.
Коли я читаю "Хор лісових дзвіночків", то мені здається, що у дзвіночків справжній, гарний, злагоджений хор. Ось першими починають заспівувачі ("Ми дзвіночки, лісові дзвіночки"), і вже за мить пісня, підхоплена всіма, злітає, мов на крилах ("Славим день"). Мелодія її дедалі наростає, дужчає ("Ми співаєм, дзвоном зустрічаєм"), аж ліс пробуджується, гучить у хорі ("День! День"). А згодом — тихішає, пригасає, десь дзвенять найтонші голосочки ("Тінь! Тінь"). То знову розливається мелодія, напливає хвилями, гучна й широка, а потім спадає, бринить мрійливо-ніжно, мовби відлунюючись, і полишає в нашій душі теплі, світлі почуття.
В этом стихотворении поэт описывает приход зимы, первого морозца, появление белого пушистого снега, накрывшего и лес, и поля,
И под утро поле точно побелело
Словно пеленою все его одело...
А лес укрылся "чудной шапкой"и заснул под нею "крепко, непробудно".
Поэт описывает не только природу, но и быт крестьян. Зима принесла свои заботы: надо запрягать лошадей в сани, утеплять жилища снаружи соломой, заготовить дрова, сено.
Зато сколько радости для зимних игр детворы- "Горы снеговые строят ребятишки"
В стихотворении Сурикова - яркий образ русской зимы, которая приносит в жизнь деревенских людей и свои заботы, и радости.
Коли я читаю "Хор лісових дзвіночків", то мені здається, що у дзвіночків справжній, гарний, злагоджений хор. Ось першими починають заспівувачі ("Ми дзвіночки, лісові дзвіночки"), і вже за мить пісня, підхоплена всіма, злітає, мов на крилах ("Славим день"). Мелодія її дедалі наростає, дужчає ("Ми співаєм, дзвоном зустрічаєм"), аж ліс пробуджується, гучить у хорі ("День! День"). А згодом — тихішає, пригасає, десь дзвенять найтонші голосочки ("Тінь! Тінь"). То знову розливається мелодія, напливає хвилями, гучна й широка, а потім спадає, бринить мрійливо-ніжно, мовби відлунюючись, і полишає в нашій душі теплі, світлі почуття.