у меня зачёт.
Размышляя над рассказом И.А. Бунина «Господин из Сан-Франциско»

• Кратко изложите содержание, употребляя имена персонажей,
• Охарактеризуйте героев, их стремления, жизненные позиции, чувства, взаимоотношения,
• Попробуйте определить, как автор относится к описанной ситуации, героям, их поступкам,
• Сформулируйте свое понимание характеров и поступков персонажей, причин сложившейся ситуации и ее разрешения,
• Подумайте, в чем смысл произведения, почему или зачем писатель рассказал ее людям,
• Выскажите свое мнение о произведении обстоятельно и аргументированно.

Незвичайна і багата на пригоди біографія поета-романтика Дж. Байрона наклала відбиток на його творчість. Він належав до аристократичної, але збіднілої родини. У десятирічному віці після смерті діда Байрон успадкував титул лорда. Ще студентом Кембріджського університету почав писати вірші, та відомий став після опублікування поеми "Паломництво Чайльда-Гарольда". Байрон багато подорожував, цікавився історією, був учасником визвольного руху в Італії, долучився до лав грецьких повстанців.

Поеми Байрона побудовані як лірична сповідь героя, який втілює риси непересічної особистості і є носієм вірувань та ідей своєї хворої доби. Ці поеми-сповіді є найвищим творчим досягненням англійського поета-романтика. Саме романтикою овіяний образ українського гетьмана Мазепи. Байрон, як свідчить поема "Мазепа", цікавився історією України і, на відміну від російських письменників, симпатизував Мазепі.

Після поразки шведів під Полтавою король Карл XII зупинився перепочити в лісі. Він ліг під деревом, тамуючи біль від ран. До нього приєднався гетьман Мазепа, але король помітив, що перш ніж лягти відпочити, козацький гетьман:

...обійняв свого коня

За шию, наче той рідня,

І не зважаючи на втому,

Підкинув листя вороному,

Обер на спині вогкий" пил,

Звільнив з оброті і вудил...

Короля вразило таке трепетне ставлення до тварини, і він попросив гетьмана розповісти, за що той так шанує свого коня. Козацький гетьман відповів, що не добром поминає "ту школу, де навчивсь їзди". Це заінтригувало короля, і Мазепа задовольнив його цікавість розповіддю про службу пажем за юних літ при дворі короля Яна-Казиміра. Юний і вродливий Мазепа закохався у молоду дружину ясновельможного пана:

Было бы неверно объяснять жизненную пассивность Обломова одним лишь барским воспитанием. Существенны и другие причины, убивающие деятельное начало в герое. Например, это обстоятельства петербургской жизни, к которой он относится отрицательно. Для выяснения сущности этой обстановки важны вторая и третья главы первой части романа, где описываются посетители Обломова. Это Волков, Судьбинский, Пенкин, а также Алексеев и Тарантьев. Они представляют разные типы петербургского общества, разные сферы его жизни. Волков — светский франт. Каждый его день состоит из нескончаемых визитов и всевозможных развлечений. Такая жизнь кажется Обломову пустой и ничтожной. Он размышляет о Волкове: «В десять мест в один день. Несчастный! И это жизнь? Где же тут человек? На что он раздробляется и рассыпается?» Обломов предпочитает оставаться дома, но не «раздроблять» и не «рассыпать» свою душу в светской суете. Судьбинский — преуспевающий чиновник. Чиновничья карьера также мало привлекает Обломова. Вот что Обломов думает о Судьбинском: «Увяз, любезный друг, по уши увяз. У нас это называется тоже карьерой. А как мало тут человека-то нужно... И проживет свой век, и не пошевелится в нем многое-многое... Несчастный... » Бездуховная жизнь чиновника, по мнению Обломова, так же убивает человеческую душу, как и пустая светская жизнь. Главный герой бережет свою душу и от этого пути: дело здесь, как мы видим, не только в обломовской лени.