«…у своїй незмінній камізельці, щільних панталонах і чобітках. Китички на чобітках стирчали, як і та кіска; відстовбурчувалися поли сюртука, сторч стояло й волосся на голові». Це портрет …

Зима прекрасная и красивая пора для игр в снегу.

Метели как не бывало. Снег загорелся широким серебряным полем и весь обсыпался хрустальными звездами. Мороз как бы потеплел. Толпы парубков и девушек показались с мешками. Песни зазвенели, и под редкою хатою не толпились колядующие.

"Трудно рассказать, как хорошо потолкаться в такую ночь между кучею хохочущих и поющих девушек и между парубками, готовыми на все шутки и выдумки, какие может только внушить весело смеющаяся ночь."

"Под плотным кожухом тепло, от мороза еще живее горят щеки, а на шалости сам лукавый подталкивает сзади."

"На другий день було відомо, що чортяка мене не вхопить, бо я вночі ні разу не бухикнув.тому дід зауважив,що я одчайдух і весь удався у нього, а мати сказала,що в оглашенного."

" Хоч я й дуже люблю ліс, але побоююсь його душі."

"А ще я люблю, як з лісу несподівано вигулькне хатина, заскриплять ворітця, побіжать стежки до саду і до пасічиська. І люблю , коли березовий сік накрапає із жолобка."

" І люблю, коли гриби, обнявншись, мов брати, збирають на свої шапки росу."

" Я не дуже кривлюсь, коли треба щось зробити, охоче допомагаю дідусеві,пасу нашу вредюгу коняку,рубаю дрова,залюбки гострю сапи,люблю з мамою щось садити, або розтеляти по весняній воді і зіллю полотно, без охоти

, але все-таки потроху цюкаю сапкою на городі і не вважаю себе ледащом."

"Я ніколи не був скиглієм,терпляче зносив і батіг, і хлудину, і запотиличники..."