Последняя, немая сцена в комедии «Ревизор» была очень важна для самого Гоголя. Он уделял ей очень много внимания и считал ее ключевой в понимании общего смысла комедии. Герои остаются на сцене в застывшем состоянии очень долго – «почти полторы минуты» , что позволяет зрителю хорошенько рассмотреть всех по отдельности, а также получить общее впечатление от ситуации. Автор этой сценой хочет раскрыть перед зрителем каждого героя, ведь именно в момент бездействия можно увидеть сущность каждого из них. Сквозь череду различных событий происходящих в пьесе не всегда можно уловить индивидуальные черты присущие героям. А немая сцена как раз и оставляет зрителя наедине с каждым героем. В финале комедии на сцене оказываются все герои, действовавшие ранее, за исключением Хлестакова. Все собираются, чтобы произнести поздравления в адрес семьи городничего, после чего удары судьбы начинают сыпаться на них один за другим. Сначала на сцене появляется почтмейстер, который приносит весть, поразившую всех. После прочтения письма наступает период всеобщего возмущения и негодования, который неожиданно обрывается сообщением о приезде настоящего ревизора. «Произнесенные слова поражают всех как громом, …вся группа, вдруг переменивши положение, остается в окаменении» . Эта ремарка, относящаяся к немой сцене, позволяет многое понять из авторского замысла. Во-первых, выражение «как громом» , на мой взгляд, создает впечатление высшего, божественного наказания. То, что Гоголь хотел создать у зрителя комедии впечатление окаменения, также представляет интерес. Это не только позволяет читателю и зрителю наблюдать первую реакцию героев, но и заставляет задуматься об «окаменении» душ людей, о фальшивости их чувств. Если обратить внимание на те позы, в которых застывают герои комедии, сразу бросается в глаза их неестественность и комичность. Причем, несмотря на это, все позы как нельзя лучше выражают настроение героев, их поведение в течение всей пьесы. Очень большое значение для пьесы имеют позы городничего и его смысл. Лука Лукич, «потерявшийся самым невинным образом» , точно так же «терялся» во время общения с остальными героями, особенно с Хлестаковым. Почтмейстер, который постоянно боится высказывать собственное мнение и за все время задает больше вопросов, нежели утверждает, в итоге пьесы просто превращается «в вопросительный знак» . «Услужливый и суетливый» Земляника, которого Гоголь в самом начале пьесы характеризует как проныру и плута, как бы прислушивается к чему-то, словно хочет найти лазейку, чтобы в очередной раз как-нибудь избежать неприятности. Помимо этого, в немой сцене участвуют еще и другие герои – Коробкин, три дамы, гостьи, открыто выражающие здесь свою насмешку над чужим комичным положением, тогда как в течение всей пьесы они его тщательно скрывали. Таким образом, немая сцена является, наверное, самой правдивой сценой во всей комедии. Она олицетворяет эмоциональную зависимость героев и тем самым подсказывает зрителю идею произведения. Герои не имеют возможности ничего говорить, более того, они не двигаются, вынужденные застыть в момент их первой реакции. Таким образом, будучи не в состоянии лгать, они поневоле выглядят правдиво.
завжди захоплювалася майстерністю великих українських письменників, їхньою здатністю малювати, створювати неперевершені, неповторні образи й твори, до яких не можна бути байдужим, які назавжди залишають приємні спогади в душі й серці кожного небайдужого. Прикладом такого шедевру є відомий твір, а точніше драма Івана Котляревського «Наталка Полтавка», але все ж я хочу зосередити вашу увагу не на творі в цілому, а скоріше на одному єдиному образі головної героїні Наталки, який вразив мене тим, що виявився насправді бездоганним. Тому в мене й виникло логічне запитання: а чи є Наталка Котляревського ідеалом для кожної сучасної дівчини?
Наталка — це проста українка, яка залишилася ще замолоду без батька й без великих грошей. Але це ще далеко не головна її характеристика. Полтавка — щира та ввічлива молодиця, вона небагата та проста, але добра трудівниця. Усі жителі невеличкого села поважали дівчину, вважали її охайною, відвертою і слухняною, і слова виборного це повністю підтверджують: «Золото — не дівка! Наградив бог Терпилиху дочкою. Кромі того, що красива, розумна, моторна і для всякого діла дотепна, — яке у неї добре серце, як вона поважає матір свою, шанує всіх старших себе; яка трудяща, яка рукодільниця; себе і матір свою на світі держить». Не дивно, що кожна мати хотіла собі таку доньку, а кожен парубок таку дружину. Та Наталка завжди залишалась вірною єдиному коханню, тому і відмовляла усім своїм залицяльникам. Ця юначка дорожила своїм чесним ім’ям, тому вміла з гідністю, ввічливо наділяти новоспеченого нареченого гарбузом. Яскравим прикладом цього може слугувати відмова Наталки пану возному: «Гріх вам над бідною дівчиною глумитись! Чи я вам рівна? Ви пан, а я сирота; ви багатий, а я бідна; ви возний, а я простого роду. Та і по всьому я вам не пара». Я не можу не згадати стосунки Наталки з рідною матір’ю. Її готовність робити все для її добра і щастя просто вражає, адже дівчина задля благополуччя матері навіть погодилась відмовитись від власного, такого бажаного майбутнього з коханою людиною. Мабуть, саме цей вчинок повністю розкрив усю моральну красу цієї неповторної українки.
Я хочу ще зосередити вашу увагу на стійкості й рішучості цієї героїні, на її відданому коханні до любого Петра. На жаль, зараз такі щирі почуття справжня рідкість у нашому з вами повсякденному житті, тому, таке кохання просто не може не здивувати читача. Наталка не зважала на матеріальний стан свого обранця, не думала про його походження і рід, а просто щиро любила. Бідна безупинно чекала Петра, вірила в його повернення. Можливо, саме ця її віра й до молодику знайти свою наречену далеко від місця їхньої останньої зустрічі, але скажу точно, що саме Наталчине кохання вибороло право на їхнє з Петром спільне щасливе майбутнє.
Тож стійкість, доброта, виваженість, працьовитість, порядність і вірність — усе це і є головними характеристиками незламної Наталки Полтавки. Я не маю жодних сумнівів, що в теперішньому житті чоловіки цінують саме такі риси характеру в кожної жінки. Тому, можна впевнено говорити, що Наталка — це ідеал для кожної сучасної українки.
Он уделял ей очень много внимания и считал ее ключевой в понимании общего смысла комедии. Герои остаются на сцене в застывшем состоянии очень долго – «почти полторы минуты» , что позволяет зрителю хорошенько рассмотреть всех по отдельности, а также получить общее впечатление от ситуации.
Автор этой сценой хочет раскрыть перед зрителем каждого героя, ведь именно в момент бездействия можно увидеть сущность каждого из них.
Сквозь череду различных событий происходящих в пьесе не всегда можно уловить индивидуальные черты присущие героям. А немая сцена как раз и оставляет зрителя наедине с каждым героем.
В финале комедии на сцене оказываются все герои, действовавшие ранее, за исключением Хлестакова.
Все собираются, чтобы произнести поздравления в адрес семьи городничего, после чего удары судьбы начинают сыпаться на них один за другим. Сначала на сцене появляется почтмейстер, который приносит весть, поразившую всех. После прочтения письма наступает период всеобщего возмущения и негодования, который неожиданно обрывается сообщением о приезде настоящего ревизора.
«Произнесенные слова поражают всех как громом, …вся группа, вдруг переменивши положение, остается в окаменении» .
Эта ремарка, относящаяся к немой сцене, позволяет многое понять из авторского замысла. Во-первых, выражение «как громом» , на мой взгляд, создает впечатление высшего, божественного наказания.
То, что Гоголь хотел создать у зрителя комедии впечатление окаменения, также представляет интерес. Это не только позволяет читателю и зрителю наблюдать первую реакцию героев, но и заставляет задуматься об «окаменении» душ людей, о фальшивости их чувств.
Если обратить внимание на те позы, в которых застывают герои комедии, сразу бросается в глаза их неестественность и комичность. Причем, несмотря на это, все позы как нельзя лучше выражают настроение героев, их поведение в течение всей пьесы. Очень большое значение для пьесы имеют позы городничего и его смысл.
Лука Лукич, «потерявшийся самым невинным образом» , точно так же «терялся» во время общения с остальными героями, особенно с Хлестаковым. Почтмейстер, который постоянно боится высказывать собственное мнение и за все время задает больше вопросов, нежели утверждает, в итоге пьесы просто превращается «в вопросительный знак» .
«Услужливый и суетливый» Земляника, которого Гоголь в самом начале пьесы характеризует как проныру и плута, как бы прислушивается к чему-то, словно хочет найти лазейку, чтобы в очередной раз как-нибудь избежать неприятности.
Помимо этого, в немой сцене участвуют еще и другие герои – Коробкин, три дамы, гостьи, открыто выражающие здесь свою насмешку над чужим комичным положением, тогда как в течение всей пьесы они его тщательно скрывали.
Таким образом, немая сцена является, наверное, самой правдивой сценой во всей комедии. Она олицетворяет эмоциональную зависимость героев и тем самым подсказывает зрителю идею произведения.
Герои не имеют возможности ничего говорить, более того, они не двигаются, вынужденные застыть в момент их первой реакции. Таким образом, будучи не в состоянии лгать, они поневоле выглядят правдиво.
По сути, это кульминационный момент произведения.
завжди захоплювалася майстерністю великих українських письменників, їхньою здатністю малювати, створювати неперевершені, неповторні образи й твори, до яких не можна бути байдужим, які назавжди залишають приємні спогади в душі й серці кожного небайдужого. Прикладом такого шедевру є відомий твір, а точніше драма Івана Котляревського «Наталка Полтавка», але все ж я хочу зосередити вашу увагу не на творі в цілому, а скоріше на одному єдиному образі головної героїні Наталки, який вразив мене тим, що виявився насправді бездоганним. Тому в мене й виникло логічне запитання: а чи є Наталка Котляревського ідеалом для кожної сучасної дівчини?
Наталка — це проста українка, яка залишилася ще замолоду без батька й без великих грошей. Але це ще далеко не головна її характеристика. Полтавка — щира та ввічлива молодиця, вона небагата та проста, але добра трудівниця. Усі жителі невеличкого села поважали дівчину, вважали її охайною, відвертою і слухняною, і слова виборного це повністю підтверджують: «Золото — не дівка! Наградив бог Терпилиху дочкою. Кромі того, що красива, розумна, моторна і для всякого діла дотепна, — яке у неї добре серце, як вона поважає матір свою, шанує всіх старших себе; яка трудяща, яка рукодільниця; себе і матір свою на світі держить». Не дивно, що кожна мати хотіла собі таку доньку, а кожен парубок таку дружину. Та Наталка завжди залишалась вірною єдиному коханню, тому і відмовляла усім своїм залицяльникам. Ця юначка дорожила своїм чесним ім’ям, тому вміла з гідністю, ввічливо наділяти новоспеченого нареченого гарбузом. Яскравим прикладом цього може слугувати відмова Наталки пану возному: «Гріх вам над бідною дівчиною глумитись! Чи я вам рівна? Ви пан, а я сирота; ви багатий, а я бідна; ви возний, а я простого роду. Та і по всьому я вам не пара». Я не можу не згадати стосунки Наталки з рідною матір’ю. Її готовність робити все для її добра і щастя просто вражає, адже дівчина задля благополуччя матері навіть погодилась відмовитись від власного, такого бажаного майбутнього з коханою людиною. Мабуть, саме цей вчинок повністю розкрив усю моральну красу цієї неповторної українки.
Я хочу ще зосередити вашу увагу на стійкості й рішучості цієї героїні, на її відданому коханні до любого Петра. На жаль, зараз такі щирі почуття справжня рідкість у нашому з вами повсякденному житті, тому, таке кохання просто не може не здивувати читача. Наталка не зважала на матеріальний стан свого обранця, не думала про його походження і рід, а просто щиро любила. Бідна безупинно чекала Петра, вірила в його повернення. Можливо, саме ця її віра й до молодику знайти свою наречену далеко від місця їхньої останньої зустрічі, але скажу точно, що саме Наталчине кохання вибороло право на їхнє з Петром спільне щасливе майбутнє.
Тож стійкість, доброта, виваженість, працьовитість, порядність і вірність — усе це і є головними характеристиками незламної Наталки Полтавки. Я не маю жодних сумнівів, що в теперішньому житті чоловіки цінують саме такі риси характеру в кожної жінки. Тому, можна впевнено говорити, що Наталка — це ідеал для кожної сучасної українки.