Учимся писать сочинение случалось ли вам глубоко переживать из-за сюжета прочитанной книги назовите эту книгу и автора и постарайтесь объяснить что именно в ней так глубоко вас затронуло объём ответа 10 12 предложений
Образ и характеристика Дины в рассказе "Кавказский пленник" Толстого Девочка Дина - это дочь "черного" татарина. Этот татарин держит у себя в плену офицера Жилина (главного героя): "...Черный понял, засмеялся, выглянул в дверь, кликнул кого то: «Дина!».." Возраст Дины - около 13 лет: "...лет тринадцати..." О внешности Дины известно следующее: "...Прибежала девочка – тоненькая, худенькая, лет тринадцати и лицом на черного похожа. Видно, что дочь. Тоже – глаза черные, светлые и лицом красивая. Одета в рубаху длинную, синюю, с широкими рукавами и без пояса. На полах, на груди и на рукавах оторочено красным. На ногах штаны и башмачки, а на башмачках другие, с высокими каблуками, на шее монисто , все из русских полтинников. Голова непокрытая, коса черная, и в косе лента, а на ленте привешаны бляхи и рубль серебряный..." "...Глазенки так и блестят, как звездочки..." "...над самою ямой, как у кошки, у Дины глаза в темноте светятся..." "...Села на коленочки, начала выворачивать. Да ручонки тонкие, как прутики, ничего силы нет..." "...побежала на гору, как козочка прыгает. Только в темноте, слышно – монисты в косе по спине побрякивают..." Пленный офицер Жилин мастерит кукол для Дины. Дина с удовольствием играет с этими куклами. Так Дина и Жилин становятся друзьями: "...Что давно не бывала? А я тебе игрушек наделал. На вот!.." "...Хозяйская дочь Динка увидала куклу, позвала татарок. Составили кувшины, смотрят, смеются. Жилин снял куклу, подает им <...> Подбежала Дина, оглянулась, схватила куклу и убежала. Наутро смотрит, на зорьке Дина вышла на порог с куклой. А куклу уж лоскутками красными убрала и качает, как ребенка, сама по своему прибаюкивает..." Дина чувствует жалость к пленному Жилину. Она носит ему еду в тайне от всех: "...И с тех пор стала она ему каждый день, крадучи, молока носить <...> лепешки ему тайком принашивала. А то раз резал хозяин барана, – так она ему кусок баранины принесла в рукаве. Бросит и убежит..." "...Вдруг прямо ему на коленки лепешка упала, другая, и черешни посыпались. Поглядел кверху, а там Дина..." "...Вынула из рукава две сырные лепешки, бросила ему..." Однажды Дина узнает, что Жилина хотят убить. Она предупреждает Жилина об этом: "...Иван, тебя убить хотят <...> Отец, ему старики велят, а мне тебя жалко..." Жилин просит Дину ему выбраться из ямы. Он просит ее принести палку: "...А коли тебе меня жалко, так ты мне палку длинную принеси <...> Дина ! Динушка, принеси!.." Дина Жилину сбежать из плена, когда дома почти никого нет: "...Уехали все, только двое дома..." "...глянул кверху – шест длинный в тот край ямы тыкается. Потыкался, спускаться стал, ползет в яму. Обрадовался Жилин, схватил рукой, спустил; шест здоровый..." Дина Жилину отцепить камень, прикрепленный к его ноге. У Дины не получается и она плачет из-за этого: "...Бросила камень, заплакала..." Дина - добрая, умная и смелая девочка. Она Жилину несмотря на то, что отец может ее наказать за это: "...Стал уже Жилин дремать, думает: «Побоится девка».." " , – говорит, – умница. Кто тебе без меня кукол делать будет? – И погладил ее по голове..." Жилин очень благодарен Дине за ее . На прощание он говорит Дине, что будет помнить ее всю жизнь: "...Прощай, – говорит, – Динушка. Век тебя помнить буду..." Расставаясь с Жилиным, Дина плачет. Вероятно, ей жалко терять такого доброго друга. Кроме того, она, вероятно, боится, что Жилина поймают и накажут за побег: "...Как заплачет Дина, закрылась руками..."
Маленька дівчинка Пеппі залишилася сиротою. Вона живе абсолютно одна, робить що хоче і коли хоче. Пеппі веде себе дивним чином, вона не така, як інші дівчата: дуже сильна, господарська, спритна, розумна. Дівчинка вічно, щось вигадує і це подобається її друзям і Томмі Аннике. Пеппі прозвали Довгим-панчохою, тому що вона носила різні панчохи: чорний і коричневий. Вона добра душа, готова до товаришам у будь-яку хвилину. А ось її ворогам і хуліганам дістається по заслугах.Твір вчить, що у маленької людини може бути велике серце. Так героїня Пеппі Довга-панчоха надавала до хворим, тим, хто був підданий тортурам, глузуванням інших хлопців, пригощала дітей солодощами. У невеликому шведському містечку в покинутому будинку оселилася дівчинка дев’яти років. Звуть її Пеппі Довга-панчоха. Живе вона зовсім одна, так як її мама померла, коли Пеппі була ще немовлям, а от батько загинув під час шторму, але дівчинка думає, що він живий і живе десь на островах. Пеппі оптимістична, дуже сильна, господарська і майстриня на всі руки. У неї було руде волосся, вона їх заплітала в коси, веснянки на обличчі, невеликий носик, панчохи різних кольорів: чорний і коричневий, величезні туфлі, які постійно бовталися. Дівчинка завжди придумує цікаві історії про країни, в яких побувала разом з батьком моряком. У неї була мавпочка на прізвисько Нільс. Він був для неї вірним товаришем. З будь-якої речі вона може зробити щось корисне для дому. Вона познайомилася з двома хорошими акуратними вихованими хлопцями Томмі і Аннікою. Пеппі пригощала друзів млинцями. Потім подарувала їм подарунки. Дітям сподобалася нова приятелька і вони з нетерпінням чекали нової зустрічі з нею.
Наступного дня хлопці знову пішли в гості до Пеппі. Вони грали в детективів, як раптом звідки не візьмись, з’явилися п’ятеро хлопчиків, які напали на одну дівчинку Віллі. Побачивши Пеппі, вони відразу накинулися на неї, стали обзивати і дражнити її, а дівчинка тільки те й робила, що голосно сміялася. Такого повороту подій точно ніхто не чекав. Пеппі взяла одне з них і жбурнула на гілку дерева, потім другого. Так по черзі вона розправилася з усіма розбишаками, тим самим провчила їх. Пеппі вважала, що в школі їй не місце, так як онам не розуміла правил поведінки в цьому закладі. У дитячому будинку їй теж не сподобалося і вона пішла звідти.
А ось в цирку Пеппі відчувала себе, як у «своїй тарілці». Вона відмінно пройшлася по канату перемогла силача, осідлала коня і вміло скакала на ній. Як-то раз на одній з вулиць містечка почав горіти багатоповерховий будинок. В одному з вікон здалися особи хлопчаків. Одному було 5 років, а другий на рік молодший. Малюки просили до . Але сходи пожежників не діставала вікна. Тоді Пеппі вирішила до хлопцям. Нільс взяв мотузку і зачепив на гілку дерева, дівчинка взяла другий кінець каната і велику дошку. Вона спритно вилізла на верхівку дерева, дошку підняла і поклала її між деревом і палаючим вікном, вийшов міст. Пеппі пішла по дошці і забрала малюків. Повернулася вона з дітьми по тій же дошці. Таким чином, Пеппі врятувала життя двох дітей.
Пеппі з друзями їдуть на острів. Він знаходився на озері. Це місце ідеально підходило для хлопців. Пеппі взяла з собою все необхідне: їжу, намет, спальні мішки. Дівчинка з легкістю несла величезний мішок. Хлопці сіли в човен, а кінь пливла поруч. Вони припливли на острівець. Пеппі підстроїла корабельну аварію. Друзі розмістилися на цьому місці, запалили багаття. Почався дощ, мандрівники перечекали його в наметі, а кінь – під великим деревом. Дітям було дуже весело і комфортно. На сніданок Пеппі приготувала шинку з яйцями і ароматний кави. Товариші веселилися. Пеппі придумала гру – стрибати в озеро, розгойдуючись на канаті. Анніка і Томмі спочатку не вирішувалися, але незабаром вирішили спробувати і це їм дуже сподобалося. Розгойдуватися на канаті самому було веселіше, ніж пасивно ігати за іншим. Навіть Нільс захотів стрибнути у воду, але передумав в самий останній момент. Минав час, пора було повертатися додому. Тут хлопці виявили пропажу човни, кинули пляшку з посланням, але ніхто не прийшов йому на до . Пеппі стала нервувати і потім згадала, що сховала шлюпку від дощу. Діти повернулися додому.
Образ и характеристика Дины в рассказе "Кавказский пленник" Толстого Девочка Дина - это дочь "черного" татарина. Этот татарин держит у себя в плену офицера Жилина (главного героя): "...Черный понял, засмеялся, выглянул в дверь, кликнул кого то: «Дина!».." Возраст Дины - около 13 лет: "...лет тринадцати..." О внешности Дины известно следующее: "...Прибежала девочка – тоненькая, худенькая, лет тринадцати и лицом на черного похожа. Видно, что дочь. Тоже – глаза черные, светлые и лицом красивая. Одета в рубаху длинную, синюю, с широкими рукавами и без пояса. На полах, на груди и на рукавах оторочено красным. На ногах штаны и башмачки, а на башмачках другие, с высокими каблуками, на шее монисто , все из русских полтинников. Голова непокрытая, коса черная, и в косе лента, а на ленте привешаны бляхи и рубль серебряный..." "...Глазенки так и блестят, как звездочки..." "...над самою ямой, как у кошки, у Дины глаза в темноте светятся..." "...Села на коленочки, начала выворачивать. Да ручонки тонкие, как прутики, ничего силы нет..." "...побежала на гору, как козочка прыгает. Только в темноте, слышно – монисты в косе по спине побрякивают..." Пленный офицер Жилин мастерит кукол для Дины. Дина с удовольствием играет с этими куклами. Так Дина и Жилин становятся друзьями: "...Что давно не бывала? А я тебе игрушек наделал. На вот!.." "...Хозяйская дочь Динка увидала куклу, позвала татарок. Составили кувшины, смотрят, смеются. Жилин снял куклу, подает им <...> Подбежала Дина, оглянулась, схватила куклу и убежала. Наутро смотрит, на зорьке Дина вышла на порог с куклой. А куклу уж лоскутками красными убрала и качает, как ребенка, сама по своему прибаюкивает..." Дина чувствует жалость к пленному Жилину. Она носит ему еду в тайне от всех: "...И с тех пор стала она ему каждый день, крадучи, молока носить <...> лепешки ему тайком принашивала. А то раз резал хозяин барана, – так она ему кусок баранины принесла в рукаве. Бросит и убежит..." "...Вдруг прямо ему на коленки лепешка упала, другая, и черешни посыпались. Поглядел кверху, а там Дина..." "...Вынула из рукава две сырные лепешки, бросила ему..." Однажды Дина узнает, что Жилина хотят убить. Она предупреждает Жилина об этом: "...Иван, тебя убить хотят <...> Отец, ему старики велят, а мне тебя жалко..." Жилин просит Дину ему выбраться из ямы. Он просит ее принести палку: "...А коли тебе меня жалко, так ты мне палку длинную принеси <...> Дина ! Динушка, принеси!.." Дина Жилину сбежать из плена, когда дома почти никого нет: "...Уехали все, только двое дома..." "...глянул кверху – шест длинный в тот край ямы тыкается. Потыкался, спускаться стал, ползет в яму. Обрадовался Жилин, схватил рукой, спустил; шест здоровый..." Дина Жилину отцепить камень, прикрепленный к его ноге. У Дины не получается и она плачет из-за этого: "...Бросила камень, заплакала..." Дина - добрая, умная и смелая девочка. Она Жилину несмотря на то, что отец может ее наказать за это: "...Стал уже Жилин дремать, думает: «Побоится девка».." " , – говорит, – умница. Кто тебе без меня кукол делать будет? – И погладил ее по голове..." Жилин очень благодарен Дине за ее . На прощание он говорит Дине, что будет помнить ее всю жизнь: "...Прощай, – говорит, – Динушка. Век тебя помнить буду..." Расставаясь с Жилиным, Дина плачет. Вероятно, ей жалко терять такого доброго друга. Кроме того, она, вероятно, боится, что Жилина поймают и накажут за побег: "...Как заплачет Дина, закрылась руками..."
Объяснение:
Маленька дівчинка Пеппі залишилася сиротою. Вона живе абсолютно одна, робить що хоче і коли хоче. Пеппі веде себе дивним чином, вона не така, як інші дівчата: дуже сильна, господарська, спритна, розумна. Дівчинка вічно, щось вигадує і це подобається її друзям і Томмі Аннике. Пеппі прозвали Довгим-панчохою, тому що вона носила різні панчохи: чорний і коричневий. Вона добра душа, готова до товаришам у будь-яку хвилину. А ось її ворогам і хуліганам дістається по заслугах.Твір вчить, що у маленької людини може бути велике серце. Так героїня Пеппі Довга-панчоха надавала до хворим, тим, хто був підданий тортурам, глузуванням інших хлопців, пригощала дітей солодощами. У невеликому шведському містечку в покинутому будинку оселилася дівчинка дев’яти років. Звуть її Пеппі Довга-панчоха. Живе вона зовсім одна, так як її мама померла, коли Пеппі була ще немовлям, а от батько загинув під час шторму, але дівчинка думає, що він живий і живе десь на островах. Пеппі оптимістична, дуже сильна, господарська і майстриня на всі руки. У неї було руде волосся, вона їх заплітала в коси, веснянки на обличчі, невеликий носик, панчохи різних кольорів: чорний і коричневий, величезні туфлі, які постійно бовталися. Дівчинка завжди придумує цікаві історії про країни, в яких побувала разом з батьком моряком. У неї була мавпочка на прізвисько Нільс. Він був для неї вірним товаришем. З будь-якої речі вона може зробити щось корисне для дому. Вона познайомилася з двома хорошими акуратними вихованими хлопцями Томмі і Аннікою. Пеппі пригощала друзів млинцями. Потім подарувала їм подарунки. Дітям сподобалася нова приятелька і вони з нетерпінням чекали нової зустрічі з нею.
Наступного дня хлопці знову пішли в гості до Пеппі. Вони грали в детективів, як раптом звідки не візьмись, з’явилися п’ятеро хлопчиків, які напали на одну дівчинку Віллі. Побачивши Пеппі, вони відразу накинулися на неї, стали обзивати і дражнити її, а дівчинка тільки те й робила, що голосно сміялася. Такого повороту подій точно ніхто не чекав. Пеппі взяла одне з них і жбурнула на гілку дерева, потім другого. Так по черзі вона розправилася з усіма розбишаками, тим самим провчила їх. Пеппі вважала, що в школі їй не місце, так як онам не розуміла правил поведінки в цьому закладі. У дитячому будинку їй теж не сподобалося і вона пішла звідти.
А ось в цирку Пеппі відчувала себе, як у «своїй тарілці». Вона відмінно пройшлася по канату перемогла силача, осідлала коня і вміло скакала на ній. Як-то раз на одній з вулиць містечка почав горіти багатоповерховий будинок. В одному з вікон здалися особи хлопчаків. Одному було 5 років, а другий на рік молодший. Малюки просили до . Але сходи пожежників не діставала вікна. Тоді Пеппі вирішила до хлопцям. Нільс взяв мотузку і зачепив на гілку дерева, дівчинка взяла другий кінець каната і велику дошку. Вона спритно вилізла на верхівку дерева, дошку підняла і поклала її між деревом і палаючим вікном, вийшов міст. Пеппі пішла по дошці і забрала малюків. Повернулася вона з дітьми по тій же дошці. Таким чином, Пеппі врятувала життя двох дітей.
Пеппі з друзями їдуть на острів. Він знаходився на озері. Це місце ідеально підходило для хлопців. Пеппі взяла з собою все необхідне: їжу, намет, спальні мішки. Дівчинка з легкістю несла величезний мішок. Хлопці сіли в човен, а кінь пливла поруч. Вони припливли на острівець. Пеппі підстроїла корабельну аварію. Друзі розмістилися на цьому місці, запалили багаття. Почався дощ, мандрівники перечекали його в наметі, а кінь – під великим деревом. Дітям було дуже весело і комфортно. На сніданок Пеппі приготувала шинку з яйцями і ароматний кави. Товариші веселилися. Пеппі придумала гру – стрибати в озеро, розгойдуючись на канаті. Анніка і Томмі спочатку не вирішувалися, але незабаром вирішили спробувати і це їм дуже сподобалося. Розгойдуватися на канаті самому було веселіше, ніж пасивно ігати за іншим. Навіть Нільс захотів стрибнути у воду, але передумав в самий останній момент. Минав час, пора було повертатися додому. Тут хлопці виявили пропажу човни, кинули пляшку з посланням, але ніхто не прийшов йому на до . Пеппі стала нервувати і потім згадала, що сховала шлюпку від дощу. Діти повернулися додому.
Объяснение: короче я не знаю как