«Учитель танців. Візьміть же вашого капелюха, пане мій вас.
Пан Журден бере в лакея свого капелюха й надіває його поверх нічного ковпака. Вчитель танців
бере пана Журдена за руку і, наспівуючи менует, танцює разом з ним».
Який вид комічного ілюструє цей епізод? Назвіть інші відомі вам види комічного з комедії "Міщанин-шляхтич"

ответ:Заха́р Бе́ркут» (повна назва «Захар Беркут. Образ громадського життя Карпатської Русі в XIII столітті») — історична повість[a] Івана Франка у жанрі історичного епосу про боротьбу у XIII столітті українського карпатського племені проти нашестя монголів.

Повість написано за півтора місяця з 1 жовтня до 15 листопада 1882 року на конкурс, оголошений львівським часописом «Зоря». Вперше видано у цьому ж часописі у журнальному форматі у 9 номерах за 1883 рік.[1][2]

Повість «Захар Беркут» вважається однією з найуспішніших повістей в українській літературі: за більше як 135 років з часу написання повісті, в оригіналі українською її перевидали вже сотні разів загальним накладом понад 5 млн примірників. Крім того, повість є одним з найвідоміших представників української літератури закордоном: перший переклад іноземною мовою з'явився 1889 року вже через 7 років після друку оригіналу й опісля книгу було перекладено вже понад десятьма іноземними мовами.

Объяснение:

Давно уже закончился на Луне бурный период ее молодости. В наши дни она выглядит уснувшим, почти мертвым миром. Но следы сохранились. Тщательно анализируя лунный рельеф, советский исследователь А. В. Хабаков нашел, чтоЛуна пережила по крайней мере пять периодов вулканизма, сформировавших ее теперешнюю поверхность. Вулканическая гипотеза происхождения лунного рельефа имеетпрочные фактические основания. Она правда пока еще в очень общих чертах, воссоздать в нашем сознании историю Луны. Впрочем, некоторые из лунных форм до сих пор остаются загадочными. Если вам приходилось наблюдать в бинокль полную Луну, вы, наверное, заметили, что на Луне виднеются светлые полосы, расходящиеся почти радиально от некоторого центра в верхней части лунного диска. При наблюдениях в телескоп этот центр оказывается крупным лунным кратером Тихо, с поперечником около 80 километров. Светлые лучи тянутся на сотни и даже тысячи километров от Тихо в разные стороны. Они пересекают мощные горные цепи и многочисленные лунные кратеры, не изменяя своего направления.