Укажи части речи, которые передают в отрывке движение художественного времени. «Вдруг, где-то в отдалении, раздался промяжный, звенящий, почти сменящий звук, один из мех непонятных ночных звуков, которые возникают иногда среди глубокой тишины... <...> Казалось, кто-то долго, долго прокричал под самым небосклоном, кто- то другой как будто отозвался ему в лесу мопким, острым хохотом, и слабый, шипящий свист промчался по реке».
прилагательные и глаголы
существительные и прилагательные
местоимения и глаголы
наречия и глаголы
Даже несмотря на то, что с течением времени материальное положение у одного из них несколько изменилось, круг интересов в некоторых областях довольно близок: охота, объезд своих имений и воспитание детей, рано оставшихся без матерей. Но на этом всё сходство и заканчивается.
Троекуров, как обладатель большого поместья, постоянно разъезжая по окрестностям, устраивал пиры, затевал всяческие проказы, которые из-за малой его образованности были не совсем приличны. Чем же можно заняться на гулянке? Обжорством и обильным возлиянием хмельных напитков. Кирила Петрович всё это неукоснительно и делал. Если можно назвать ничегонеделание занятием - так это про него. Конечно, выдать дворовую девку замуж, займёт какое-то время, но разве это дело для человека, принадлежащего к высшему сословию государства? Это ясно показанное мнение автора произведения, с которым трудно не согласиться даже в наши дни.
Дубровский же, скорее всего, если не охотился, то читал, так как слыл человеком образованным. Но больше всего он интересовался охотничьими собаками. В житейских же делах был не очень сведущ, хотя по своему положению всё же приходилось ему заниматься делами по управлению его владениями. Но, видно, плохо получалось, поскольку, во-первых, не смог выбраться из финансовой ямы, а, во-вторых, вообще лишился всего из-за чиновничьего крючкотворства.
Объяснение:
завдяки Мацу о Басьо (1644-1694). Поетична спадщина, залишена Басьо, містить у собі хоку та «зчеплені строфи». У числі йош прозаїчних творів - щоденники передмови до книг і окремих віршів, листів. Лауреат Нобелівської премії Кавабата Ясунарі назвав вірші свого земляка найвищим досягненням японської літератури. Щодо дослідження творчості М. Басьо, то її почали вивчати порівняно недавно. Одна з дослідниць його творчості Н.С.Шефтелевич зазначала, що поезія японського класика - це не лірика природи в європейському розумінні цього терміна, а лірика самої природи, тобто поет виступає в ролі медіума, інформацію якому постачають не духи, а явища природи, рослини, мінерали тощо. Щоправда, такий погляд має «містичне» забарвлення, але він ще раз підкреслює, який складний поетичний матеріал залишив у спадок Мацуо Басьо. Його поезія й досі залишається багато в чому загадковою. Окремі дослідники поезію, творцем якої був Басьо і його учні, порівнюють з напіввідчиненими дверима Його поезія складна і незвичайна, що пояснюється незвичайністю й самої країни - батьківщини Мацуо Басьо. Давня країна Ямато, Країна Сонця, що сходить, Японія... Але Японія - не просто назва країни, це ім'я однієї із загадкових, багатих та складних цивілізацій Японія відзначається своєрідною самобутньою культурою, де перевага віддається внутрішній глибині, змістовності витонченості на противагу зовнішній пишноті. Японія - це країна, де кілька століть тому з'явилася нова поетична форма - японський трирядник хоку. творцем якої є поет XVII ст. Мацуо Басьо. Творчість його вчить вдивлятися у звичне й помічати несподіване, розглядати потворне і бачити прекрасне, задивлятись у просте й знаходити складне. Вірші Мацуо Басьо - переважно пейзажна лірика. Метою даної роботи є спроба визначити художню своєрідність хоку поета в контексті японської поезії цього періоду, місце природи та художньої деталі в них.Якщо до ХІП століття в японській поезії неподільно панував п'ятистопний вірш вака то у ХШ-ХУІ століттях на перше місце вийшла поезія «нанизаних строф» - рента Виникнення цього своєрідного жанру в японській поезії пов'язане в першу чергу з тим, що до ХІП століття п'ятистопний вірш вака розпався на дві строфи - тристопний і двостопний вірш. Значною мірою цей процес був обумовлений тим, що класичний п'ятистопний вірш майже завжди мав характер послання, а отже, потенційно був розрахований на відповідь. Ця відповідь найчастіше втілювалася також у п'ятистопному вірші, який міг потягти за собою нову відповідь. Таких віршованих перекличок немало і в «Манйосю», і в «Кокінсю», особливо ж багато їх у домашніх антологіях і в класичних творах японської прози. Вірш-відповідь, як правило, використовував образи, задані початковим віршем, іноді дещо переробляючи їх. Таким чином, один вірш вів за собою інший за покликом слідувала відповідь. Перекличка могла бути і внутрішньою - між двома частинами одного вірша. Іноді ці дві частини писали різні поети - один писав початок, інший додавав кінець чи навпаки. Так виникла поезія «нанизаних рядків» - рента Один вірщ написаний двома поетами, - найпростіший її варіант.Головна риса поезії рента, неодмінна умова її існування - діалогічність. Навіть найпростіший вид рента передбачав наявність двох авторів