Був час, коли ми не шанували народну пісню як належить, не берегли. Тому багато чого втрачено, загублено безслідно.
Та останнім часом з народною піснею сталося диво: вона повірила в себе, в свою силу і красу, піднялася і зазвучала на повний голос. Народна пісня — дорогоцінне надбання нашого народу. У ній завжди вчувається голос батьківщини, ніжний шепіт матусі, слово мудрої поради і золотий промінчик надії. Видатний письменник М. Гоголь говорив: «Народні пісні для України — це все: і поезія, й історія, і майбуття…»
Минають століття, змінюються устрої, потрясають світ війни і землетруси, на зміну одним поколінням приходять інші, зі своїми смаками та уподобаннями. А народна пісня залишається, через усі злигодні та поневіряння проносить свою нев’янучу красу. Бо вона — це голос народу, вияв його працелюбної та співучої вдачі, втілення моралі, мрій і прагнень.
Гринев получил типичное для провинциального дворянина того времени домашнее воспитание. Сначала его воспитывал и обучал стремянной Савельич. К 12 годам Петруша выучился грамоте и “мог здраво судить о свойствах борзого кобеля”. Потом к нему был приглашен учитель-француз Бопре. У себя на родине Бопре был парикмахером. Здесь же он должен был обучать Гринева “по-французски, по-немецки и всем наукам”. Но француз от своего ученика научился кое-как болтать по-русски, а затем каждый из них стал заниматься своим делом. На этом и закончилось воспитание Гринева
Був час, коли ми не шанували народну пісню як належить, не берегли. Тому багато чого втрачено, загублено безслідно.
Та останнім часом з народною піснею сталося диво: вона повірила в себе, в свою силу і красу, піднялася і зазвучала на повний голос. Народна пісня — дорогоцінне надбання нашого народу. У ній завжди вчувається голос батьківщини, ніжний шепіт матусі, слово мудрої поради і золотий промінчик надії. Видатний письменник М. Гоголь говорив: «Народні пісні для України — це все: і поезія, й історія, і майбуття…»
Минають століття, змінюються устрої, потрясають світ війни і землетруси, на зміну одним поколінням приходять інші, зі своїми смаками та уподобаннями. А народна пісня залишається, через усі злигодні та поневіряння проносить свою нев’янучу красу. Бо вона — це голос народу, вияв його працелюбної та співучої вдачі, втілення моралі, мрій і прагнень.
Объяснение:
Гринев получил типичное для провинциального дворянина того времени домашнее воспитание. Сначала его воспитывал и обучал стремянной Савельич. К 12 годам Петруша выучился грамоте и “мог здраво судить о свойствах борзого кобеля”. Потом к нему был приглашен учитель-француз Бопре. У себя на родине Бопре был парикмахером. Здесь же он должен был обучать Гринева “по-французски, по-немецки и всем наукам”. Но француз от своего ученика научился кое-как болтать по-русски, а затем каждый из них стал заниматься своим делом. На этом и закончилось воспитание Гринева