. Упізнайте письменника.
• Сім міст боролися за право називатися його батьківщиною.
• На честь богині Афродіти вона організувала жіночу школу, названу «Будинком муз».
• Своїми віршами він підняв бойовий дух спартанців, завдяки чому воїни здобули довгоочікувану перемогу.
• Свої ратні подвиги він оцінював значно вище за творчі досягнення.
• Зрідка приїжджаючи до Рима, він змушений був ховатися від цікавих перехожих, що ходили за ним назирці.
• У зеніті слави він неочікувано потрапив у немилість до імператора і був висланий з Рима.
• За легендою, він був народжений Вранішньою зорею на ім’я Досконало Чиста.
• Його називали флорентійським вигнанцем.
• За життя він був відомий як видатний математик та астроном.
• Він пережив п’ять років рабства, але рабом не став.
• Театр, у якому він працював, називався «Глобус».
• Двадцять один рік оспівував він кохану за її життя і ще десять років - після її смерті.
• Ставши священиком, він уславився красномовними й переконливими проповідями, яскраві образи яких стали всесвітньо відомими.
• Він змінив багато професій, але всі вони були пов’язані з літаками.
Мое любимое произведение за 7 класс - "Юшка" Платонова. Этот рассказ мне показался очень трагичным. В нем я познакомился с главным героем по кличке Юшка, который уже много лет трудился кузнеца. Это не старый, но очень больной человек, которого не воспринимает общество. Юшка же мужественно терпит насмешки. В одном из конфликтов он умирает.
Но после смерти Юшки мы понимаем, что это был человек со светлой душой и добрым сердцем. Он опекал сироту, подкармливал ее, собирал для своей подопечной деньги. Для меня Юшка - пример честности, доброты и сострадания. Если бы все мы были добрее и милосерднее, не обижали ближних, то с нашей планеты испарилось бы все зло.
План.
а) ім'я героя, вік, фах;
б) портрет;
в) вчинки персонажа;
г) мова літературного героя;
ґ) моє ставлення до нього.
Ми вивчаємо на уроці повість Миколи Вінграновського «Сіроманець». У ній розповідається про хлопця, його незвичайну дружбу зі справжнісіньким вовком.
Хлопця звати Сашком. Він звичайний школяр, йому дванадцять років. Допитливий, непогано вчиться, не забуває виконувати домашнє завдання. Він виділяється тим, що любить ходити до школи лісовою стежкою гати за природою, прислухатися до лісових звуків. Має світлу душу, співчуває та допомагає беззахисному вовкові, переживає. Дуже сумує, навіть вчитися почав гірше, місця собі не знаходив, бачив сумні сни, коли Сіроманець змушений був далеко втікати від переслідування. Відстоює справедливість, говорить правду про дядька Чепіжного, котрий повбивав усіх вовків і переслідує Сіроманця. Хлопчик робить сміливі вчинки. Сашко невеликого зросту, але спритний, у мороз „засунув шапку у кишеню”, „скинув на сніг кожушину”, „махнув однією ногою, другою, валянки попадали біля кожушка в сніг” не звертає увагу на холод і пролазить у кузню, розрізає зав’язки і сприяє Сіроманцю звільнитись з полону. Ставить тварину в один ряд з немічною старою людиною, подався у далеку дорогу, щоб вилікувати незрячого вовка. Мова героя наповнена лагідними словами: вовчику, лизунчику, Сіроманчику. Сашко розмовляє з твариною як із другом. У багатьох розмовах вчувається розсудливість „…і що, його треба, виходить, убивати”,„так він живий і йому треба жити”, смуток за поведінку дорослих, що не хочуть зупинити дядька Чепіжного ,це ж нечесно – він один, а їх онде скільки ”. Він мріє, щоб вовк жив у них дома. Дуже дивувався, що його бажання не можуть зрозуміти дорослі. Тому, коли виросте, вирішив бути лісником.
Сашко мені подобається своєю сміливістю, чесністю, добротою, щирістю. Це відчув, навіть, вовк, який став його другом і не раз повертався до Сашка.