Усі знають, усі погоджуються з тим, що доброта й чуйність - це гарно, це краще, ніж робити зло.
Тоді чому в нашому житті ще так багато зла?
Поділіться своїми роздумами про це.
У яких випадках, на вашу думку, доцільна й
потрібна самопожертва? І чи потрібна вона
взагалі?
При всій відмінності зовнішнього образу і розходженні характерів і Онєгін із роману О. С. Пушкіна, і герой комедії О. С. Грибоєдова "Горе від розуму" Чацький, і лермонтовський Печорін належать до типу "зайвих людей", тобто таких людей, для яких в оточуючому їх суспільстві не знаходилося ні місця, ні справи. Щоб ясніше показати благородні почуття і прагнення Чацького, Грибоєдов поставив поруч із ним підлабузника Молчаліна. Лермонтов протиставив Печоріну, який страждає, Грушницького, котрий піклується тільки про те, щоб "стати героєм роману", намагається "зробити ефект". Печорін самотній серед таких людей, як Грушницький, які у молодості розігрують розчарованих, а на старість "робляться або мирними поміщиками, або п'яницями, іноді — тим і іншим".
(Простите, если что-то здесь не так)
В некотором городе, в некоторой стране жили были президент и первая леди. Было у них трое сыновей - тройня: Вася, Ваня и Рома. Были они умные, смелые и храбрые, только Вася И Ваня были безответственными. Однажды на город напал инопланетянин. И ни одна армия не могла справиться. Этот инопланетянин разрушал по ночам дома. Братья придумали самолет-невидимку- беспилотник. Вася и Ваня должны были дежурить, но уснули. А Роме не спалось. И когда инопланетянин появился, он стал с ним бороться. Это оказалось не так просто. Самолет был подбит. Рома разбудил братьев, и они ему управлять дымящимся беспилотником. И вместе они победили инопланетянина. (Каменков Макар)
Объяснение: