Звичайно, у кожного є свої обов'язки в сім'ї. наприклад, тато в сім'ї найчастіше заробляє гроші, майже завжди важкою працею. мами зазвичай пораються по господарству: готують їжу, прибирають у домі. діти мають простіші обов'язки: помити посуд за собою, витерти пил з меблів. у мене обов'язків не дуже багато, але я дорослішаю — і їх стає дедалі більше. вранці я мушу застелити після себе ліжко. якщо нікого немає вдома, то треба самому приготувати собі поїсти, в основному підігріти щось готове. прийшовши зі школи додому, я обі, потім витираю меблі від пилу, підмітаю та у разі потреби мию підлогу у своїй кімнаті. потім, якщо необхідно, йду за покупками: хлібом, молоком, яйцями тощо. у вихідні дні звичайно справ стає більше. по-перше, у суботу доводиться їздити на ринок та мамі носити сумки. цього дня ми купуємо продукти на весь тиждень, а вже тижня докуповуємо найнеобхідніше: хліб, молоко, сметану тощо. потім вдома мамі після прання розвісити одяг на і. ось такі обов'язки є у мене. у дітей ще здавна були певні обов'язки, причому більше, ніж зараз, бо не було техніки, і тому дітям змалку доводилось рубати дрова для грубки, носити з колодязя воду тощо. їхні батьки теж з тієї самої причини були більш завантажені хатньою роботою. отже, сімейні обов'язки існували здавна, існують зараз, їх має кожна людина, що живе сама або з сім'єю.
Было у отца два сына. младший попросил, чтобы отец отдал причитавшуюся ему часть. а старший остался жить с отцом, и вместе они работали. получив свою долю, младший сын уезжает в другой город и там праздно проводит время: гуляет, веселится, не работает. сама собой напрашивается оценка сыновей — старший сын хороший, а младший плохой, он не достоин любви своих ближних. и когда младший сын, прогуляв все деньги, возвращается и просит у отца прощения за свой недостойный поступок, мы ожидаем, что отец отругает его и, скорее всего, даже прогонит. но отец поступает по-другому. он не только принимает своего заблудшего сына с распростертыми объятиями, но в честь его возвращения приказывает заколоть самого откормленного теленка. старший сын возмущается поведением отца. он не понимает, почему ему, не совершавшему ничего плохого, отец никогда не устраивал такого праздника. на что отец отвечает: «сын мой! ты всегда со мной, и все, что есть у меня, — твое. а брат твой был как бы мертв и ожил, пропадал и нашелся». это значит, что осознать свой грех и покаяться в нем — это все равно, что совершить подвиг. младший сын вернулся не для того, чтобы требовать для себя денег еще. тогда бы отец наверняка прогнал его, считая мертвым для себя. но сын, осознав свою ошибку, пришел к отцу с просьбой простить его, заблудшего. для отца это большая радость, это самое настоящее воскрешение сына из мертвых. в том и заключается смысл «притчи о блудном сыне», что, осознав недостойное свое поведение и покаявшись в этом, человек заслуживает прощения.
