Наймичка», вона знаходить у собі сили все життя долати страшенні муки, не спокушається до самогубства, а підкоряється Божій волі. Ганна підкидає свого позашлюбного сина бездітним заможним селянам і через рік до них у найми, аби бути поруч зі своїм сином, який стає в поемі змістом її життя. Трагедія Ганни передусім у тому, що вона мусить приховувати свої почуття від рідного сина, а отже, наймичка позбавлена справжнього материнського щастя. Така неординарна психологічна ситуація дала можливість поетові якнайповніше розкрити образ нещасної жінки, глибину трагізму її життя, духовну велич її натури. Вершину страждань Ганни зображено в останньому розділі поеми: наймичка страшенно боїться померти, не дочекавшись сина з чумакування в далеких краях.
І все ж таки довготерпелива Ганна дістає винагороду — вона дочекалася сина Марка й розкрила йому таємницю свого життя:
Не имея работы, Горький написал несколько маленьких рассказов и послал их в газету "Волжский вестник", в которой сотрудничал Короленко. Рассказы напечатали, Горький получил деньги, в которых очень нуждался.
Короленко рассказы прочитал и пригласил Горького к себе. Он похвалил его рассказы: «вы хорошо говорите, выпукло, ярко, крепким языком…». Потом заговорил о необходимости внимательного изучения духовной жизни деревни. Горький вышел от Короленко «в бодром настроении человека, который после жаркого дня и великой усталости выкупался в прохладной воде лесной речки».
Впоследствии Горький не раз приносил свои рукописи Владимиру Галактионовичу, тот давал ему дельные советы, был его наставником. В дни безденежья давал ему в долг деньги. Учил его, как следует и как не следует поступать в разных обстоятельствах. Критиковал его сочинения.
Встречи их были редки, но каждая беседа укрепляла представление А.М.Горького о В.Г.Короленко как о великом гуманисте.
Наймичка», вона знаходить у собі сили все життя долати страшенні муки, не спокушається до самогубства, а підкоряється Божій волі. Ганна підкидає свого позашлюбного сина бездітним заможним селянам і через рік до них у найми, аби бути поруч зі своїм сином, який стає в поемі змістом її життя. Трагедія Ганни передусім у тому, що вона мусить приховувати свої почуття від рідного сина, а отже, наймичка позбавлена справжнього материнського щастя. Така неординарна психологічна ситуація дала можливість поетові якнайповніше розкрити образ нещасної жінки, глибину трагізму її життя, духовну велич її натури. Вершину страждань Ганни зображено в останньому розділі поеми: наймичка страшенно боїться померти, не дочекавшись сина з чумакування в далеких краях.
І все ж таки довготерпелива Ганна дістає винагороду — вона дочекалася сина Марка й розкрила йому таємницю свого життя:
Не имея работы, Горький написал несколько маленьких рассказов и послал их в газету "Волжский вестник", в которой сотрудничал Короленко. Рассказы напечатали, Горький получил деньги, в которых очень нуждался.
Короленко рассказы прочитал и пригласил Горького к себе. Он похвалил его рассказы: «вы хорошо говорите, выпукло, ярко, крепким языком…». Потом заговорил о необходимости внимательного изучения духовной жизни деревни. Горький вышел от Короленко «в бодром настроении человека, который после жаркого дня и великой усталости выкупался в прохладной воде лесной речки».
Впоследствии Горький не раз приносил свои рукописи Владимиру Галактионовичу, тот давал ему дельные советы, был его наставником. В дни безденежья давал ему в долг деньги. Учил его, как следует и как не следует поступать в разных обстоятельствах. Критиковал его сочинения.
Встречи их были редки, но каждая беседа укрепляла представление А.М.Горького о В.Г.Короленко как о великом гуманисте.