Інтригуючи сюжет, тонкий гумор, яскраві постаті маленьких героїв — ось прикмети художніх творів для дітей Ярослава Стельмаха.
У повісті "Химера лісового озера" автор змалював шукачів пригод, романтиків Митька та Сергія. Хлопці влітку зібралися до Митькової бабусі, щоб ловити комах для колекції, вудити рибу, купатися й ходити до лісу. Та сталася подія, яка змінила всі плани цих допитливих хлопчаків. Вони почали готуватися до зустрічі з чудовиськом, що живе в озері. Хлопці сміливі, відважні, не кожен би залишився на ніч біля озера. Щоправда, їм теж було страшно, і вони не соромляться в цьому признатися: "Лізти хотів, але боявся — страх один", "І я боявся. Аж тремтів".
Митько і Сергій цілий місяць відчували себе дослідниками, слідопитами, шукачами. Вони бігали до бібліотеки, прочитали багато цікавого про стегозаврів та археоптериксів. Бабуся не могла нахвалитися хлопчиками: "Тихі, сумирні, слухняні, посидючі. А книжки як люблять! Це ж щастя — таких діточок мати".
Хлопці дружелюбні, вони не образилися на Василя, який хотів їх обдурити і налякати. Навпаки, подякували йому за те, що влаштував їм такі цікаві канікули: "Ми відкрили для себе такий світ, який тобі, Васю, і не снився".
А попереду у хлопців був ще цілий літній місяць, не менш цікавий і переповнений новими подіями.
В знаменитом диалоге Платона "Государство" изложен миф о пещере, который, несмотря на свою внешнюю незамысловатость, является квинтэссенцией всей платоновской философии. Он полон глубокой символики.
Если кратко, то есть некая подземная пещера, в которой сидят прикованные узники, они видят только стену перед собой. А за их спиной горит костер. Люди, которые ходят за стенкой, носят разные вещи, и на стенах пещеры возникают их тени. Узники могут судить о мире только по этим теням. Из пещеры есть выход, куда могут пройти свободные люди. А там - светлый мир, светит Солнце.
Что же все это означает?
Платон
ПеДж. Реале и Д. Антисери в своей замечательной книге "Западная философия от истоков до наших дней" (всегда рекомендую ее студентам) интерпретируют этот миф в четырех аспектах - онтологическом, гносеологическом, мистическом и политическом. Поскольку мне близок их подход, то изложу свой взгляд по тем же аспектам.
В онтологическом смысле миф показывает, что мир существует в двух реальностях - чувственном и сверхчувственном, идеальном. Притом идеальный мир - истинный, настоящий, а материальный (чувственный) мир - всего лишь его отражение, он второстепенный. Это выражение позиции объективного идеализма, адептом которого Платон, собственно, и был. Солнце же олицетворяет идею Блага.
Інтригуючи сюжет, тонкий гумор, яскраві постаті маленьких героїв — ось прикмети художніх творів для дітей Ярослава Стельмаха.
У повісті "Химера лісового озера" автор змалював шукачів пригод, романтиків Митька та Сергія. Хлопці влітку зібралися до Митькової бабусі, щоб ловити комах для колекції, вудити рибу, купатися й ходити до лісу. Та сталася подія, яка змінила всі плани цих допитливих хлопчаків. Вони почали готуватися до зустрічі з чудовиськом, що живе в озері. Хлопці сміливі, відважні, не кожен би залишився на ніч біля озера. Щоправда, їм теж було страшно, і вони не соромляться в цьому признатися: "Лізти хотів, але боявся — страх один", "І я боявся. Аж тремтів".
Митько і Сергій цілий місяць відчували себе дослідниками, слідопитами, шукачами. Вони бігали до бібліотеки, прочитали багато цікавого про стегозаврів та археоптериксів. Бабуся не могла нахвалитися хлопчиками: "Тихі, сумирні, слухняні, посидючі. А книжки як люблять! Це ж щастя — таких діточок мати".
Хлопці дружелюбні, вони не образилися на Василя, який хотів їх обдурити і налякати. Навпаки, подякували йому за те, що влаштував їм такі цікаві канікули: "Ми відкрили для себе такий світ, який тобі, Васю, і не снився".
А попереду у хлопців був ще цілий літній місяць, не менш цікавий і переповнений новими подіями.
В знаменитом диалоге Платона "Государство" изложен миф о пещере, который, несмотря на свою внешнюю незамысловатость, является квинтэссенцией всей платоновской философии. Он полон глубокой символики.
Если кратко, то есть некая подземная пещера, в которой сидят прикованные узники, они видят только стену перед собой. А за их спиной горит костер. Люди, которые ходят за стенкой, носят разные вещи, и на стенах пещеры возникают их тени. Узники могут судить о мире только по этим теням. Из пещеры есть выход, куда могут пройти свободные люди. А там - светлый мир, светит Солнце.
Что же все это означает?
Платон
ПеДж. Реале и Д. Антисери в своей замечательной книге "Западная философия от истоков до наших дней" (всегда рекомендую ее студентам) интерпретируют этот миф в четырех аспектах - онтологическом, гносеологическом, мистическом и политическом. Поскольку мне близок их подход, то изложу свой взгляд по тем же аспектам.
В онтологическом смысле миф показывает, что мир существует в двух реальностях - чувственном и сверхчувственном, идеальном. Притом идеальный мир - истинный, настоящий, а материальный (чувственный) мир - всего лишь его отражение, он второстепенный. Это выражение позиции объективного идеализма, адептом которого Платон, собственно, и был. Солнце же олицетворяет идею Блага.
Объяснение: