В библейской один бог, а в греческой больше одного. В библии церковь, иконы, священники. В греческой такого вроде нет. Ещё греческая мифология появилась намного раньше. Она состоит из мифов, тем временем, как библейская из заповедей. Как-то так.
После знакомства с Валеком и Марусей Вася чувствовал радость от новой дружбы. С тех пор Вася весь был поглощен своим новым знакомством. Ложась спать, и вставая, он только и думал о визите в часовню. Маруся, при виде нового друга, всплескивала ручонками, и глаза ее загорались огоньком, бледное личико вспыхивало румянцем, она смеялась. Она была похожа на цветок, выросший без лучей солнца. Она напоминала Васи его мать в последние дни жизни. Ему нравилось беседовать с Валеком и приносить подарки Марусе. Но по ночам у него сжималось сердце от боли сожаления, когда мальчик думал о сером камне, который высасывает из Маруси жизнь. Вася полюбил Валека и Марусю, скучал по ним, когда не мог прийти к ним на гору. Не видеть друзей стало для него большим лишением. Характер Васи и его отношение к жизни после встречи с Валеком и Марусей сильно изменились. Вася научился проявлять терпение. Когда Маруся не могла бегать и играть, Вася терпеливо сидел с ней рядом и приносил цветы. В характере мальчика проявилось сострадание и умение смягчать чужую боль. Он почувствовал глубину социальных различий и понял, что люди не всегда совершают плохие поступки (например, воруют) потому, что хотят этого. Вася увидел сложность жизни, начал задумываться над понятиями справедливости, верности и человеческой любви. Во время дружбы с обездоленными детьми Вася смог осознать то неясное "что-то", к которому он стремился, и проявить лучшие человеческие качества. Дружба с обездоленными детьми проявиться лучшим Васиным наклонностям, доброте, вернула добрые отношения с отцом, сыграла главную роль в выборе жизненной позиции.
Події відбуваються 1241 року. Боярин Тугар Вовк прибуває з донькою Мирославою в Тухольщину в Карпатах, де князь Данило подарував йому землі. Максим, син місцевого старійшини Захара Беркута, та боярська дочка закохалися, — та Тугар Вовк категорично проти їхніх стосунків.
Боярин, намагаючись узурпувати владу, вступає в конфлікт з громадою тухольців, які звикли жити незалежно. Протистояння досягає апогею, коли Тугар Вовк під час ради вбиває Митька Вояку, який мав свідчити проти нього, — і громада проганяє вбивцю. Залишивши загін воїнів охороняти свій дім, боярин з Мирославою їде до монголів, на бік яких перейшов ще під час битви на Калці.
Згодом Тугар Вовк супроводжує десятитисячне монгольське військо під командуванням Бурунди-бегадира, яке вирушило на тухольський перевал. У зіткненні з передовими монгольськими загонами Максим Беркут попадає в полон. А невдовзі за порадою Захара Беркута перекрито потік, — і долина села, в якій перебувають монголи, починає затоплюватись. Бурунда пропонує обміняти життя Максима на свободу, але йому відмовляють. Тоді він замахується, щоб убити полоненого, але Тугар Вовк відрубує йому руку, рятуючи Максима.
Тугар Вовк, Бурунда та десятитисячне військо монголів мертве, а Максиму вдається врятуватися. Відчуваючи, що помирає, Захар Беркут виголошує пророчі слова: громадську єдність, завдяки якій було здобуто перемогу, буде втрачено, — лихі часи настануть для народу, але з часом вона відродиться, і настануть щасливі часи її відновлення. У кінці твору автор риторично запитує, чи не настала та щаслива доба, про яку, помираючи, говорив старий Захар Беркут.
Объяснение:
После знакомства с Валеком и Марусей Вася чувствовал радость от новой дружбы. С тех пор Вася весь был поглощен своим новым знакомством. Ложась спать, и вставая, он только и думал о визите в часовню. Маруся, при виде нового друга, всплескивала ручонками, и глаза ее загорались огоньком, бледное личико вспыхивало румянцем, она смеялась. Она была похожа на цветок, выросший без лучей солнца. Она напоминала Васи его мать в последние дни жизни. Ему нравилось беседовать с Валеком и приносить подарки Марусе. Но по ночам у него сжималось сердце от боли сожаления, когда мальчик думал о сером камне, который высасывает из Маруси жизнь. Вася полюбил Валека и Марусю, скучал по ним, когда не мог прийти к ним на гору. Не видеть друзей стало для него большим лишением. Характер Васи и его отношение к жизни после встречи с Валеком и Марусей сильно изменились. Вася научился проявлять терпение. Когда Маруся не могла бегать и играть, Вася терпеливо сидел с ней рядом и приносил цветы. В характере мальчика проявилось сострадание и умение смягчать чужую боль. Он почувствовал глубину социальных различий и понял, что люди не всегда совершают плохие поступки (например, воруют) потому, что хотят этого. Вася увидел сложность жизни, начал задумываться над понятиями справедливости, верности и человеческой любви. Во время дружбы с обездоленными детьми Вася смог осознать то неясное "что-то", к которому он стремился, и проявить лучшие человеческие качества. Дружба с обездоленными детьми проявиться лучшим Васиным наклонностям, доброте, вернула добрые отношения с отцом, сыграла главную роль в выборе жизненной позиции.
Події відбуваються 1241 року. Боярин Тугар Вовк прибуває з донькою Мирославою в Тухольщину в Карпатах, де князь Данило подарував йому землі. Максим, син місцевого старійшини Захара Беркута, та боярська дочка закохалися, — та Тугар Вовк категорично проти їхніх стосунків.
Боярин, намагаючись узурпувати владу, вступає в конфлікт з громадою тухольців, які звикли жити незалежно. Протистояння досягає апогею, коли Тугар Вовк під час ради вбиває Митька Вояку, який мав свідчити проти нього, — і громада проганяє вбивцю. Залишивши загін воїнів охороняти свій дім, боярин з Мирославою їде до монголів, на бік яких перейшов ще під час битви на Калці.
Згодом Тугар Вовк супроводжує десятитисячне монгольське військо під командуванням Бурунди-бегадира, яке вирушило на тухольський перевал. У зіткненні з передовими монгольськими загонами Максим Беркут попадає в полон. А невдовзі за порадою Захара Беркута перекрито потік, — і долина села, в якій перебувають монголи, починає затоплюватись. Бурунда пропонує обміняти життя Максима на свободу, але йому відмовляють. Тоді він замахується, щоб убити полоненого, але Тугар Вовк відрубує йому руку, рятуючи Максима.
Тугар Вовк, Бурунда та десятитисячне військо монголів мертве, а Максиму вдається врятуватися. Відчуваючи, що помирає, Захар Беркут виголошує пророчі слова: громадську єдність, завдяки якій було здобуто перемогу, буде втрачено, — лихі часи настануть для народу, але з часом вона відродиться, і настануть щасливі часи її відновлення. У кінці твору автор риторично запитує, чи не настала та щаслива доба, про яку, помираючи, говорив старий Захар Беркут.
Объяснение: