В бытовой сказке выделите все имеющиеся изобразительно-выразительные средства. Умный мужик
В одной деревне жили-были два мужика: один был богатый, а другой — бедный. У богатого мужика всего вдоволь, а у бедного — детей много, а всего добра один гусь.
И дошло дело до того, что нечем стало бедняку детей кормить. Что тут станешь делать? Думал-думал, как быть, чем детей накормить, и надумал:
— Жарь, хозяйка, гуся!
Зажарили гуся, поставили на стол, а хлеба нет ни крошки. Говорит мужик:
-Ну как станем без хлеба есть, надолго ли нам его хватит? Лучше отнесу гуся барину, хлеба у него по .
-Ступай, муженек, ступай, — говорит жена, — может быть, хоть полмешка муки даст.
Пришел мужик к барину:
— Принес тебе гуська, не побрезгуй принять, а мне хоть немного муки дай — нечем детей кормить.
— Ну ладно, — барин говорит. — Умел ты гуся подарить, сумей его разделить промеж нас без обиды.
Разделишь без обиды – велю наградить, а не сумеешь — выпороть прикажу.
А семья у того барина: сам с женой, два сына да две дочери — всего шестеро.
Попросил мужик нож и стал гуся делить. Сперва отрезал голову, подает барину:
— Ты всему дому голова — так вот тебе гусиная голова.
Отрезал гузку, барыне подает:
— Тебе дома сидеть, за домом глядеть — вот тебе гузка.
Отрезал лапки, подает сыновьям:
— Вот вам по ножке — топтать отцовские дорожки.
А дочерям по крылышкам дал:
— Вам с отцом, с матерью не век жить — вырастете, полетите прочь, свое гнездо вить.
Остальное себе взял. А мужик сер да глуп — мне глодать хлуп.
Засмеялся барин:
— Хорошо, мужик, гуся разделил и сам в обиде не остался!
Поднес стаканчик винца и велел дать два мешка муки бедному мужику.
Услыхал про то богатый мужик, позавидовал бедняку. Зажарил пять жирных гусей, принес барину, сам кланяется:
— Не побрезгуй, ваша милость, принять за поклон от меня пять кормленых гусей!
, братец ! Сумел ты гусей подарить, сумей свой подарок промеж нас без обиды разделить. Коли разделишь без обиды — награжу, а не сумеешь разделить — велю на конюшне выпороть.
Стоит богатый мужик, прикидывает и так и сяк — никак ему пять гусей между шестью человеками не разделить.
Позвал барин бедняка:
— Можешь ли пять гусей промеж нас без обиды разделить?
— А чего не разделить! — отвечает бедный мужик.
Подает одного гуся барину с барыней:
— Вас двое — вот вам гусь. Теперь вас стало трое.
Другого гуся двум сыновьям подал:
— И вас теперь трое стало.
Третьего подает двум дочерям:
— И вас стало трое.
Двух остальных гусей себе взял:
— И нас стало трое. Никому не обидно.
Барин рассмеялся:
— Ну, молодец, мужик! Знал, как надо разделить, и себя не забыл!
Коли в житті людини відбуваються якісь неймовірні події, першим ділом вона хоче поділитися своїми враженнями зі своїми близькими. Близькими цими можуть бути знайомі, друзі, але в першу чергу мова йде про сім’ю. Враховуючи те, що сталося з Гулівером, особливо в Ліліпутії, думається, що його лист родині був б дуже захоплюючим і цікавим для його родини.
У фантастичній історії Гулівера в Ліліпутії розповідається про те, як він потрапив на територію країни, де всі люди були в дванадцять разів менше його самого. Саме по собі це вже просто дивно. Думається, що новоявлений велетень Ліліпутії у своєму листі до своєї сім’ї дуже ретельно описав би ситуацію, яка з ним сталася, зокрема, свою першу зустріч з ліліпутами, початок їх взаємин. Напевно Гулівер описав би також і те, як ліліпути дружно його прийняли, намагалися влаштувати його життя найбільш комфортним для нього та й для себе чином. Але навряд чи б цей лист мав лише хороші враження від головного героя книги, адже поступово його життя в Ліліпутії стала ставати все гірше і гірше. По-перше, ліліпути були не самими добрими людьми, їх суспільство було неймовірно далеким від ідеалу, характери ліліпутів описувалися Джонатаном Свіфтом не з кращого боку. Незважаючи на відносно добрий прийом у себе Гулівера, вони з часом почали ставитися до нього трохи інакше. Спершу це проявилося в їх зайвій зухвалості, коли вони вирішили залучити його до війни з іншою країною-сусідом, яка також була населена ліліпутами. Саме по собі залучення Гуливера на свою сторону було нечесним по відношенню до їх ворогів, адже це давало Ліліпутії велику військову перевагу. Це був перший випадок тої нечесності і лицемірства жителів Ліліпутії. Але навіть після того, як Гулівер погодився їм до зробив це, вони не зупинилися і продовжили нахабніти по відношенню до нього. Щоб повністю поневолити його і змусити бути придатним і корисним лише для них, вони вирішили видалити Гуліверу очі. При цьому видалення очей подавалося ними як благодійна дія, адже вони могли навіть убити Гулівера при бажанні. Я не впевнений, що якщо б це сталося, головний герой книги був би в змозі написати хоч якийсь лист.
Думаю, що, якби у Гулівера була така можливість, він би поділився зі своєю сім’єю інформацією про всі свої пригоди. Реакція членів його сім’ї, а також емоції цих людей могли б бути різними, починаючи від величезного подиву через те, що сталося з Гулівером, і закінчуючи жахом від того, як самотньо йому було серед людей, які так сильно від нього відрізняються, і від того, з якими серйозними проблемами він зіткнувся.