В ЧЕМ ОСНОВНАЯ МЫСЛЬ ТЕКСТА? О П.Я. ЧААДАЕВЕ меченным
Пётр Яковлевич Чаадаев родился в 1794 году. С Пушкиным
его разделЯЛО ПЯТЬ лет, он по возрасту «старший брат» поэта,
но эти пять лет значимы. Жизнь П.Я. Чаадаева уже в юности от-
мечена важнейшим'событием: участием в войне 1812 года, о ко-
торой Пушкин будет узнавать в том числе и из рассказов Чаа-
даева; он же, вернувшись из заграничного похода, был одержим
идеей отмены крепостного права в России.
Пушкин входит в петербургский круг юным поэтом, за-
маститыми современниками; Чаадаев геро-
ем-победителем. Принятый в свете, молодой блестящий офи-
цер знал, казалось, только одно слово, одну тему рабство.
Ю.Н. Тынянов пишет: «Гусар говорил о рабстве, говорил
с тем властным видом, которого Катерина Андреевна не тер-
пела. Рабство было везде
самый хлеб, который они ели,
был хлеб, взращённый рабами. Чаадаев говорил спокойно.
<...> Губы были бледные, улыбки как не бывало. Это была
его неподвижная идея
рабство. В рабстве он видел причи-
ну того, что Россия не может быть выше всех стран Европы,
а уничтожить рабство мешало, говорил он, самовластие. Есть
только степени рабов
различие только количественное.
Россия вскоре после отмены
всего этого должна стать первою
страною. И начал доказывать это так, как будто это предстоя-
ло увидеть скоро».
Одна з найвідоміших комедій Мольєра — комедія «Міщанин-шляхтич». Її герой — такий собі пан Журден, який нажив немало грошей, але був не аристократичного роду. Йому дуже хотілося стати одним із представників вищого світу. Це бажання настільки заволоділо думками пана Журдена і всім його єством, що в очах людей навколо герой став виглядати часом кумедно, часом наївно, а часом виставляв себе справжнім дурнем.
Щоб хоч якось зрівнятися з дворянами, пан Журден винайняв для себе вчителів фехтування, танців і музики. Вчителі швидко зрозуміли недолугість свого наймача і почали цим користуватися. Розмовляючи між собою, вони визнавали, що хоча пан Журден і вдавав із себе галантного шляхтича, але сам абсолютно нічого не тямив у мистецтві та інших науках. Проте він добре платив, а це для них було найголовнішим.
Більшість людей повністю влаштовувало, що пан Журден був «темною» людиною і аплодував кожній нісенітниці, а за його гроші вони були готові прощати пану Журдену будь-яку дурість. Наприклад, вчитель музики наголошував на тому, що пан Журден х серед вельможного товариства: «він нам плататиме за інших, а вони нас вихвалятимуть за нього».
Не дивно, то такі недолугі багатії, як міщанин Журден, що прагнули будь-якою ціною зрівнятися з шляхтичами, були найлегшою наживою для шахраїв. Тому світському пройдисвіту графу Доранту, який видавав себе за друга пана Журдена, дуже легко було грати на почуттях міщанина, на його захопленні маркізою Доріменою, у яку і сам був закоханий. Граф видурював у пана Журдена гроші і подарунки, які потім дарував маркізі від свого імені.
За законами жанру, у п’єси «Міщанин-шляхтич» щасливий фінал. Вона закінчилася весіллям дочки пана Журдена та її нареченого, а також весіллям маркізи та графа. Турки, які танцювали на весіллі, жартівливо били пана Журдена шаблями і разом з муфтієм промовляли: «Бийте, бийте, не жалійте!», а потім били міщанина ще і ціпками, а муфтій промовляв: «Не стидатись, не кричати, — коли хочеш паном стати».
Отже, Мольєр не тільки висміяв прагнення героя своєї п’єси, а й фізично покарав недолугого Журдена. Коментуючи свій твір, одного разу оптиміст Мольєр висловив такий афоризм: «Що б не говорили, є в людині щось незвичайне – таке, що ніякі вчені не можуть пояснити». І з цією надзвичайно мудрою думкою неможливо не погодитись.
Объяснение:
Відповідь:
це потрібно усно
Пояснення:
Павутинка стала спускатися вниз, поки не досягла глибин пекла, де Кандата разом з іншими грішниками терпів люті муки в Озері крові. Раптом він підняв голову і почав вдивлятися в темряву. Він побачив, як з неба до нього спускається, поблискуючи тонким промінцем, срібна павутинка, немов побоюючись, як б її не помітили інші грішники. Кандата заплескав в долоні від радості. Схопившись за павутинку, він почав щосили дертися вгору – для досвідченого злодія це було справою звичною. Але від пекла до неба далеко, і Кандата втомився. Зупинившись перепочити, він глянув униз. Він піднявся так високо, що Озеро крові сховалося з очей, а вершина страшної Голковий гори була під ногами. Він радісно закричав: «Врятований! Врятований!». Але побачив, що безліч грішників обліпили павутинку і повзуть слідом за ним все вище і вище. Кандата злякався, що павутинка може порватися і він знову потрапить в пекло, і закричав, що це його павутинка і він нікому не дозволяв підніматися по ній. І тут павутинка, до того часу ціла і неушкоджена, з розірвалася саме там, де за неї чіплявся Кандата, і він полетів вниз. Будда все бачив. Коли Кандата занурився на саме дно Озера крові, Будда з засмученим обличчям продовжив прогулянку.
Джерело: https://dovidka.biz.ua/pavutinka-analiz/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua