В обоих стихотворениях перед нами выступают пленительные женские образы, контрастно противостоящие реальной действительности. В первом стихотворении девушка поет в церковном хоре молитвы за всех нуждающихся в и поддержке. Она выделяется в хоре голосом, летящим в купол, и белым цветом платья, символом нравственной чистоты. Ее голос и молитвы, которые она поет, внушают людям веру в обретение светлой жизни.
Символами, характеризующими поющую в хоре девушку, выступают эпитеты сладок по отношению к голосу и тонок — к лучу, сияющему на белом плече. Эта символика свидетельствует о хрупкости мечты, навеваемой пением в церковном хоре. Надеждам противопоставлена несбыточность их в реальном мире: «Причастный Тайнам, — плакал ребенок, О том, что никто не придет назад». Таким образом, блоковская женщина выступает здесь символом нереального, Несбывшегося.
В стихотворении «Незнакомка» Прекрасная Дама появляется в реальном мире, обрисованном сниженными красками, и контрастна ему своим потусторонним началом. В ней просвечивается призрачность, космичность, в ее облике сочетаются реальность («девичий стан, шелками схваченный») и ирреальность («дыша духами и туманами…», «и веют древними поверьями…»). Большую смысловую нагрузку несет повтор «И каждый вечер…». С его а также с образа Незнакомки противопоставлены духовность и бездуховность, безобразное и прекрасное, добро и зло, они каждодневно отрицают друг друга. Мир, одухотворенный образом Незнакомки, приходит в сознании поэта, вернее, в его фантазии, в «страшный мир», окружающий его. Образ этот хрупок, лишен конкретных очертаний, но он представляет собой сокровище, позволяющее остаться самим собой.
Байрон увійшов у світову літературу яскравим новатором, вільним, сильним поетом. У першому періоді творчості Байрона ще немає оригінальності. Він наслідує Бернсу. Вірш «Хочу дитиною бути я вільною» написано в наслідування цьому шотландському поетові. Ліричний герой бажає порвати зі світом, титулом, товаришами і з усім родом людським, так як не може жити серед рабів. Він хоче злитися з природою, де все «гармонійне і немає брехні». Сильний вплив на Байрона надали поети епохи Класицизму і Просвітництва. Романтизм поета позначається не в запереченні класицизму, а у відтворенні його. Йому близька форма класичних віршів, наприклад, «На смерть майстра Фокса». У тематичному відношенні перші вірші Байрона – про рідний дім, школу, університет, любов, а також переклади творів давніх авторів. Другий період позначається у Байрона самим значним твором – «Паломництво Чальда Гарольда». У сучасників він мав фантастичний успіх. Цей твір відповідає заповітним сподіванням сучасників, в ньому порушені найболючіші питання часу. У поемі відбилися настрої розчарування, які широко поширюються в Європі після краху волелюбних ідеалів французької революції. Загальною темою поеми є трагедія післяреволюційної Європи, чий визвольний порив завершився пануванням тиранії. В основу твору ліг розрізнений щоденник записів Байрона в подорожі. Але є єдиний стрижень, сполучна ланка – образ головного героя. Художник перебував ніби на зламі двох епох, його погляди суперечливі. Байрон більше сучасників зберігає спадкоємність з естетикою класицистів, освічених ідеями 18 століття. Вона виражається насамперед у тому, що поет був прихильником мистецтва розумного, ясного, насиченого думкою і надав прямий моральний вплив на читача. У цьому сенсі Байрон був ворожий романтичній концепції мистецтва. У «Паломництві Чальда Гарольда» Байрон наслідував класичним канонам. Автор уважний до відтворення високих, героїчних сторін дійсності, осмислення в класичному світлі минулого і сьогодення. Поема відрізняється піднесеністю поетичного словника і образної системи. Тоді чому ця поема – шедевр романтичної літератури? Тому, що сучасники Байрона зіткнулися з новим, незвичним явищем. Їх вразив вигляд головного героя, якого не знала класична література. Він не був схожий на героя класицизму. Слабкий, грішний, у всьому зневірений, Чальд Гарольд відправився в далеку дорогу, слухняний лише покликам серця. У нього немає задумів і завдань. Але мандрівник стає свідком гноблення, боротьби. Завдяки прийому подорожі ми бачимо страждання Іспанії, громадянську війну в Албанії, Греції. Все це описується в романтичній живописній манері, з великою кількістю літературних відступів, вносить в поему пристрасно-ліричний тон, шаленість у вираженні емоцій. Байрон завжди вимагав правдивості в зображенні явищ . До кінця свого життя він був справжнім патріотом Англії. Всією своєю творчістю він доводив необхідність боротьби з насильством і злом. Поет завжди виступав за свободу вибору, дій кожної людини. Ніхто так, як він, не показував характер людини в її глибоких суперечностях. У своїй творчості Байрон торкався психологічних та суспільних питань. Поет став для своїх читачів зразком чесності і незалежності. І зараз Байрон продовжує залишатися для нас мудрим наставником.
В обоих стихотворениях перед нами выступают пленительные женские образы, контрастно противостоящие реальной действительности. В первом стихотворении девушка поет в церковном хоре молитвы за всех нуждающихся в и поддержке. Она выделяется в хоре голосом, летящим в купол, и белым цветом платья, символом нравственной чистоты. Ее голос и молитвы, которые она поет, внушают людям веру в обретение светлой жизни.
Символами, характеризующими поющую в хоре девушку, выступают эпитеты сладок по отношению к голосу и тонок — к лучу, сияющему на белом плече. Эта символика свидетельствует о хрупкости мечты, навеваемой пением в церковном хоре. Надеждам противопоставлена несбыточность их в реальном мире: «Причастный Тайнам, — плакал ребенок, О том, что никто не придет назад». Таким образом, блоковская женщина выступает здесь символом нереального, Несбывшегося.
В стихотворении «Незнакомка» Прекрасная Дама появляется в реальном мире, обрисованном сниженными красками, и контрастна ему своим потусторонним началом. В ней просвечивается призрачность, космичность, в ее облике сочетаются реальность («девичий стан, шелками схваченный») и ирреальность («дыша духами и туманами…», «и веют древними поверьями…»). Большую смысловую нагрузку несет повтор «И каждый вечер…». С его а также с образа Незнакомки противопоставлены духовность и бездуховность, безобразное и прекрасное, добро и зло, они каждодневно отрицают друг друга. Мир, одухотворенный образом Незнакомки, приходит в сознании поэта, вернее, в его фантазии, в «страшный мир», окружающий его. Образ этот хрупок, лишен конкретных очертаний, но он представляет собой сокровище, позволяющее остаться самим собой.
Байрон увійшов у світову літературу яскравим новатором, вільним, сильним поетом. У першому періоді творчості Байрона ще немає оригінальності. Він наслідує Бернсу. Вірш «Хочу дитиною бути я вільною» написано в наслідування цьому шотландському поетові. Ліричний герой бажає порвати зі світом, титулом, товаришами і з усім родом людським, так як не може жити серед рабів. Він хоче злитися з природою, де все «гармонійне і немає брехні». Сильний вплив на Байрона надали поети епохи Класицизму і Просвітництва. Романтизм поета позначається не в запереченні класицизму, а у відтворенні його. Йому близька форма класичних віршів, наприклад, «На смерть майстра Фокса». У тематичному відношенні перші вірші Байрона – про рідний дім, школу, університет, любов, а також переклади творів давніх авторів. Другий період позначається у Байрона самим значним твором – «Паломництво Чальда Гарольда». У сучасників він мав фантастичний успіх. Цей твір відповідає заповітним сподіванням сучасників, в ньому порушені найболючіші питання часу. У поемі відбилися настрої розчарування, які широко поширюються в Європі після краху волелюбних ідеалів французької революції. Загальною темою поеми є трагедія післяреволюційної Європи, чий визвольний порив завершився пануванням тиранії. В основу твору ліг розрізнений щоденник записів Байрона в подорожі. Але є єдиний стрижень, сполучна ланка – образ головного героя. Художник перебував ніби на зламі двох епох, його погляди суперечливі. Байрон більше сучасників зберігає спадкоємність з естетикою класицистів, освічених ідеями 18 століття. Вона виражається насамперед у тому, що поет був прихильником мистецтва розумного, ясного, насиченого думкою і надав прямий моральний вплив на читача. У цьому сенсі Байрон був ворожий романтичній концепції мистецтва. У «Паломництві Чальда Гарольда» Байрон наслідував класичним канонам. Автор уважний до відтворення високих, героїчних сторін дійсності, осмислення в класичному світлі минулого і сьогодення. Поема відрізняється піднесеністю поетичного словника і образної системи. Тоді чому ця поема – шедевр романтичної літератури? Тому, що сучасники Байрона зіткнулися з новим, незвичним явищем. Їх вразив вигляд головного героя, якого не знала класична література. Він не був схожий на героя класицизму. Слабкий, грішний, у всьому зневірений, Чальд Гарольд відправився в далеку дорогу, слухняний лише покликам серця. У нього немає задумів і завдань. Але мандрівник стає свідком гноблення, боротьби. Завдяки прийому подорожі ми бачимо страждання Іспанії, громадянську війну в Албанії, Греції. Все це описується в романтичній живописній манері, з великою кількістю літературних відступів, вносить в поему пристрасно-ліричний тон, шаленість у вираженні емоцій. Байрон завжди вимагав правдивості в зображенні явищ . До кінця свого життя він був справжнім патріотом Англії. Всією своєю творчістю він доводив необхідність боротьби з насильством і злом. Поет завжди виступав за свободу вибору, дій кожної людини. Ніхто так, як він, не показував характер людини в її глибоких суперечностях. У своїй творчості Байрон торкався психологічних та суспільних питань. Поет став для своїх читачів зразком чесності і незалежності. І зараз Байрон продовжує залишатися для нас мудрим наставником.