В літературі Стефаник реалізується в жанрі новел, але новела його настільки специфічна, що ми її можемо потрактувати як окремий жанровий різновид. Усі Стефаникові твори психологічні. Стефаник – неперевершений майстер соціально-психологічної новели. Новела Стефаника – своєрідність постаті автора у творі, образ автора зведений до минимуму, розподілений між підтекстом і власне героєм; новела в подієвій основі тісно повязана з художнім переживанням, яке власне і складає основу події. Основною темою його творів було життя найбіднішого селянства на західноукраїнських землях. З великою силою слова Стефаник зобразив трагедії і драми селян. У збірках "Синя книжечка" (1899), "Камінний хрест" (1900), "Моє слово" (1905) та інших відобразив тяжкі умови життя західноукраїнського селянства. Камінний хрест як художній символ трагізму життя українського селянина-бідняка в новелі Василя Стефаника "Камінний хрест".У Стефаника в "Камінному хресті" еміграція - один з виходів для селян з нестерпного становища, пошуки кращої долі. Безземелля, занепад селянських господарств, загроза смерті - це штовхає селян до еміграції. Але й втрата батьківщини для багатьох була рівноцінною смерті. Так і з'явився камінний хрест на "могилі" живих людей як символ трагедії у житті українців. Новела "Камінний хрест" - єдиний твір Стефаника присвячений темі еміграції. В основу твору покладено справжній факт. Односелець письменника, емігруючи до Канади, поставив на своєму полі камінний хрест. Герой новели Іван Дідух емігрує, піддавшись вимогам дружини і синів. Він переконаний, що Канада - це могила для нього і дружини. Так, на горб "щонайвищий і щонайгірший над усе сільське поле", що його отримав Іван Дідух у спадщину від батьків, на нього витратив селянин молодечу силу, на ньому скалічився, постарів і став господарем. Картини прощання, сповіді, жалібний спів, божевільний танець – все це намагання автора показати читачеві народну недолю, людське горе і водночас сподівання трудівника на краще майбутнє. Письменник часто подає свого героя в ситуації відчаю, розпуки, захмеління з горя, тобто в такому стані, коли наболіле виливається на зовні. Камінний хрест зі своїм і жіночим іменами, поставлений Іваном Дідухом на глиняному горбі, став пам'ятником не лише його родині, а й всім тим трудівникам, які виїздили до "Гамеpики" й Канади, котрі асоціювалися у Стефаника з могилою, став символом трагізму життя селянина-бідняка, емігранта. Трагічна подія (ситуація) як композиційний центр новел Стефаника (“Новина”(тримається на 1 події), “Катруся”, “Камінний хрест”, “Палій”, “Сини”, «Синя книжечка» та ін.) діє на читача миттєво. Життя селянства зображується вузько під певним кутом зору. В цьому полягає принцип художньої концентрації на рівні тематики, що визначає і жанрову специфіку його творів, оскільки це засвідчує природу новели, яка тяжіє до зображення екзистенції людини як такої. В прозі соціальна приналежність героя поступається в зістовому плані іншому смислу-страждаюча людина. Новела-екзистенційна.Проза в родовому відношенні належить і епічному, і ліричному, і драматичному роду. Його новели-модифікація поезії в прозі. Проза характеризується як новела, психологічна новела в жанровому відношенні. Горький казава,що пише коротко, сильно, страшно.
В літературі Стефаник реалізується в жанрі новел, але новела його настільки специфічна, що ми її можемо потрактувати як окремий жанровий різновид. Усі Стефаникові твори психологічні. Стефаник – неперевершений майстер соціально-психологічної новели. Новела Стефаника – своєрідність постаті автора у творі, образ автора зведений до минимуму, розподілений між підтекстом і власне героєм; новела в подієвій основі тісно повязана з художнім переживанням, яке власне і складає основу події. Основною темою його творів було життя найбіднішого селянства на західноукраїнських землях. З великою силою слова Стефаник зобразив трагедії і драми селян. У збірках "Синя книжечка" (1899), "Камінний хрест" (1900), "Моє слово" (1905) та інших відобразив тяжкі умови життя західноукраїнського селянства. Камінний хрест як художній символ трагізму життя українського селянина-бідняка в новелі Василя Стефаника "Камінний хрест".У Стефаника в "Камінному хресті" еміграція - один з виходів для селян з нестерпного становища, пошуки кращої долі. Безземелля, занепад селянських господарств, загроза смерті - це штовхає селян до еміграції. Але й втрата батьківщини для багатьох була рівноцінною смерті. Так і з'явився камінний хрест на "могилі" живих людей як символ трагедії у житті українців. Новела "Камінний хрест" - єдиний твір Стефаника присвячений темі еміграції. В основу твору покладено справжній факт. Односелець письменника, емігруючи до Канади, поставив на своєму полі камінний хрест. Герой новели Іван Дідух емігрує, піддавшись вимогам дружини і синів. Він переконаний, що Канада - це могила для нього і дружини. Так, на горб "щонайвищий і щонайгірший над усе сільське поле", що його отримав Іван Дідух у спадщину від батьків, на нього витратив селянин молодечу силу, на ньому скалічився, постарів і став господарем. Картини прощання, сповіді, жалібний спів, божевільний танець – все це намагання автора показати читачеві народну недолю, людське горе і водночас сподівання трудівника на краще майбутнє. Письменник часто подає свого героя в ситуації відчаю, розпуки, захмеління з горя, тобто в такому стані, коли наболіле виливається на зовні. Камінний хрест зі своїм і жіночим іменами, поставлений Іваном Дідухом на глиняному горбі, став пам'ятником не лише його родині, а й всім тим трудівникам, які виїздили до "Гамеpики" й Канади, котрі асоціювалися у Стефаника з могилою, став символом трагізму життя селянина-бідняка, емігранта. Трагічна подія (ситуація) як композиційний центр новел Стефаника (“Новина”(тримається на 1 події), “Катруся”, “Камінний хрест”, “Палій”, “Сини”, «Синя книжечка» та ін.) діє на читача миттєво. Життя селянства зображується вузько під певним кутом зору. В цьому полягає принцип художньої концентрації на рівні тематики, що визначає і жанрову специфіку його творів, оскільки це засвідчує природу новели, яка тяжіє до зображення екзистенції людини як такої. В прозі соціальна приналежність героя поступається в зістовому плані іншому смислу-страждаюча людина. Новела-екзистенційна.Проза в родовому відношенні належить і епічному, і ліричному, і драматичному роду. Його новели-модифікація поезії в прозі. Проза характеризується як новела, психологічна новела в жанровому відношенні. Горький казава,що пише коротко, сильно, страшно.
Объяснение: