Швабрин был крайне непригляден собой:невысокого роста,"с лицом смуглым и отменно некрасивым,но чрезвычайно живым",с "волосами,чёрными как смоль".Однако,как отмечал главный герой рассказа,Пётр Гринёв,Алексей Иванович "был очень неглуп".Его разговор был "остёр и занимателен":Гринёву нравилось общаться с ним,как с тонким собеседником:Швабрин умел найти слова для поддержания беседы.
Можно заметить отношение Швабрина к семье Мироновых:она его забавляла.Его веселило то,что по сути главной в Белогорской крепости является Василиса Егоровна,мать Маши Мироновой.Он не мог понять,почему в крепости главная женщина,а не её муж-Иван Кузьмич.
Машу,казалось,Швабрин недолюбливал:он описывал её Гринёву,как "совершенную дурочку",хотя на первый взгляд она таковой не казалась.
Отношение Швабрина к Гринёву не совсем понятно.С одной стороны,он общается с ним как с другом,как с человеком,с которым приятно иметь дело,с другой же стороны он настраивает Гринёва против семьи Мироновых.Однако,я считаю,Швабрину просто не хватало собеседников в Белогорской крепости,и он искренне радовался новому человеку,с которым он мог бы пообщаться.
Олександр ДовженкоОлександр Петрович Довженко - український радянський письменник, кінорежисер, кінодраматург, художник, класик світового кінематографа.Народився Олександр Петрович на хуторі В'юнище, у багатодітній селянській родині 10 вересня 1894 року. У різних джерелах інформації пишуть різні дати дати народження чоловіка - чи 10 чи 11 вересня. Потрібно знати що батько Олександра Петро Семенович Довженко був нащадком козацького стану. Сім'я була бідною, незаможною, але у ній було 14 дітей: Василь, Лаврін, Оврам, Сергій, Іван, Григорій, Олександр, Прасковія, Анна, Мотрона, Андрій, Кулина, Поліна і також була дитина, яка померла при народженні чи у перші дні життя. Олександр згадував хлопчика як "нехрещений". Діти в сім'ї рано помирали, майже всі не дожили до працездатного віку, отму в спогадах про дитинство Олександра поставали плач і похорон. Він дуже любив матір про яку писав "народжена для пісень вона все життя проплакала, проводжаючи назавжди". Вирішальним для характеру творчості майбутнього режисера почуттям стала любов до природи, яка визріла ще в дитинстві: мальовнича Десна, «казкова сіножать» на ній назавжди залишилися для Довженка найкрасивішим місцем на всій землі.Вчився в Сосницькій початковій, а потім у вищій початковій школі. Навчання хлопчикові давалося легко — він був відмінником, хоча потім вважав, що це «вчителі самі щось зовсім не розуміють і тому їм здається, що я відмінник…». Загалом, Довженко зростав мрійливим, схильним до споглядальності: життя (тоді йому здавалось) йшло у двох вимірах — реальному і уявному. Пристрасті до чогось одного він не мав, натомість хотів вирізнятися, йому здавалося, що він може все, але «загалом мрії у виборі майбутньої професії літали у сфері архітектури, живопису, мореплавства далекого плавання, розведення риб і учителювання».
Объяснение:
1
СМОТРЕТЬ ОТВЕТ
ответ
5,0/5
16
Катерина1706
умный
49 ответов
6.7 тыс. пользователей, получивших
Швабрин был крайне непригляден собой:невысокого роста,"с лицом смуглым и отменно некрасивым,но чрезвычайно живым",с "волосами,чёрными как смоль".Однако,как отмечал главный герой рассказа,Пётр Гринёв,Алексей Иванович "был очень неглуп".Его разговор был "остёр и занимателен":Гринёву нравилось общаться с ним,как с тонким собеседником:Швабрин умел найти слова для поддержания беседы.
Можно заметить отношение Швабрина к семье Мироновых:она его забавляла.Его веселило то,что по сути главной в Белогорской крепости является Василиса Егоровна,мать Маши Мироновой.Он не мог понять,почему в крепости главная женщина,а не её муж-Иван Кузьмич.
Машу,казалось,Швабрин недолюбливал:он описывал её Гринёву,как "совершенную дурочку",хотя на первый взгляд она таковой не казалась.
Отношение Швабрина к Гринёву не совсем понятно.С одной стороны,он общается с ним как с другом,как с человеком,с которым приятно иметь дело,с другой же стороны он настраивает Гринёва против семьи Мироновых.Однако,я считаю,Швабрину просто не хватало собеседников в Белогорской крепости,и он искренне радовался новому человеку,с которым он мог бы пообщаться.
ответ: пишу про детство
Олександр ДовженкоОлександр Петрович Довженко - український радянський письменник, кінорежисер, кінодраматург, художник, класик світового кінематографа.Народився Олександр Петрович на хуторі В'юнище, у багатодітній селянській родині 10 вересня 1894 року. У різних джерелах інформації пишуть різні дати дати народження чоловіка - чи 10 чи 11 вересня. Потрібно знати що батько Олександра Петро Семенович Довженко був нащадком козацького стану. Сім'я була бідною, незаможною, але у ній було 14 дітей: Василь, Лаврін, Оврам, Сергій, Іван, Григорій, Олександр, Прасковія, Анна, Мотрона, Андрій, Кулина, Поліна і також була дитина, яка померла при народженні чи у перші дні життя. Олександр згадував хлопчика як "нехрещений". Діти в сім'ї рано помирали, майже всі не дожили до працездатного віку, отму в спогадах про дитинство Олександра поставали плач і похорон. Він дуже любив матір про яку писав "народжена для пісень вона все життя проплакала, проводжаючи назавжди". Вирішальним для характеру творчості майбутнього режисера почуттям стала любов до природи, яка визріла ще в дитинстві: мальовнича Десна, «казкова сіножать» на ній назавжди залишилися для Довженка найкрасивішим місцем на всій землі.Вчився в Сосницькій початковій, а потім у вищій початковій школі. Навчання хлопчикові давалося легко — він був відмінником, хоча потім вважав, що це «вчителі самі щось зовсім не розуміють і тому їм здається, що я відмінник…». Загалом, Довженко зростав мрійливим, схильним до споглядальності: життя (тоді йому здавалось) йшло у двох вимірах — реальному і уявному. Пристрасті до чогось одного він не мав, натомість хотів вирізнятися, йому здавалося, що він може все, але «загалом мрії у виборі майбутньої професії літали у сфері архітектури, живопису, мореплавства далекого плавання, розведення риб і учителювання».