Від двох пристаней, відстань між якими 420 км, один одному відпливли два катери. Швидкість першого катера дорівнює 35 км/год, що складає5/7 швидкості другого катера. Через скільки часу після відправлення відстань між катерами скоротиться до 168 км ​

Пісня про віщого Олега» була написана в 1822 році. Жанр – легенда. Сюжетною основою «Пісні про віщого Олега» послужила легенда про смерть Олега, київського князя, записана в «Повісті минулих літ». Київському князю Олегу, прозваному в народі «віщим» за мудрість, волхв, «чарівник», передрікає: «приймеш ти смерть від коня свого». Злякавшись страшного пророцтва, князь розлучається зі своїм вірним бойовим другом-конем. Проходить багато часу, кінь помирає, а князь Олег, згадавши про пророкування, з гнівом і гіркотою вирішує, що волхв обдурив його. Прийшовши на могилу старого бойового друга, Олег жалкує, що їм довелося так рано розлучитися. Однак виявляється, що чарівник не обманув, і пророцтво його виповнилося: отруйна змія, виповзли з черепа коня, вжалила Олега. У легенді про князя Олега і його коня Пушкіна зацікавила тема неминучості визначеної долі. Олег позбавляється, як йому здається, від загрози смерті, відсилає коня, який повинен, за передбаченням чарівника, зіграти фатальну роль. Але через багато років, коли здається, що небезпека минула – кінь мертвий, – доля наздоганяє князя. У вірші звучить ще одна тема, надзвичайно важлива для поета, – тема поета-пророка, тема поета – провісника вищої волі. Так, князь каже чарівникові: Не бійся, будь чесний в своїй ворожбі – Баского коня подарую тобі». «Волхви не бояться земних владарів, Волхвам — за пророче їх слово – Не треба багатих князівських дарів,- Правдива і вільна їх мова.
Джерело: https://dovidka.biz.ua/pisnya-pro-vishhogo-olega-analiz/

У Жуковского — «Спящая царевна» (название повторяет первоисточник). У Пушкина — «Сказка о мертвой царевне и семи богатырях» (свое название). В названии есть общее слово — царевна. Она главная героиня. Также название говорит о различии: царевна Жуковского уснула, а у Пушкина — умерла. И название сообщает: у Жуковского она одинока, у Пушкинской царевны есть друзья — семь богатырей.

2. Сюжет.

В основу сказок положен сюжет народной сказки.

Жуковский использовал сюжеты немецкой сказки «Царевна-шиповник» братьев Гримм и французской «Спящая в лесу красавица», обработанной Шарлем Перро. Сюжет его сказки точно повторяет сказку Шарля Перро.

Пушкин написал свое произведение на основе народных сказок, которые собирал, находясь в ссылке в Михайловском в 1824-1826 годах. Переодевшись в крестьянский наряд, смешивался он на ярмарках с толпой людей, прислушиваясь к меткому народному слову, записывая рассказы сказителей. Там он записал сказку «Самоглядное зеркало», похожую по сюжету на «Сказку о мертвой царевне». Другой источник — волшебные сказки Арины Родионовны. Именно о них он писал брату Льву: «Вечером слушаю сказки – и тем вознаграждаю недостатки проклятого своего воспитания. Что за прелесть эти сказки! Каждая есть поэма!» А М.К. Азадовский указывает на западно — европейские источники, в частности, на сказку «Белоснежка» братьев Гримм. Но это совпадение только внешнее. Пушкинское творение более поэтичное, выражающее идеи и идеалы русского народа. Рассмотрим совпадения и различия в сюжете сказок Пушкина и Жуковского.