2. Любий мій! -почав тонкий після поцілунків. От не чекав сюрприз ну то глянь вже на мене гарненько такий же красень як і був такий же душечка і чепурун а хто господи ну що ж ти багатий одружений Я вже одружений Я вже одружений як бачиш це Ось моя дружина луїса уроджена Ванценбах лютеранка а це син мій нафанаїл учень третього класу
3. Гімназія разом учились продовжував тонкий пам'ятаєш як тебе дражнили тебе дружила герострата все те що ти книжку цигаркою пропали мамине ефіальт ом за те що я й не любив хо-хо дітьми були
3. А це моя дружина уроджена Ванценбах лютеранка
4. Служу милий мій колезький асесор ом уже другий рік і Станіслава май платня погано та Бог з нею дружина уроки музики та й я портсигар приватний сервер роблю читаю цю штуку продаю якщо що хто бере 10 штук і більше тому розумієш знижка перебиваємо ся так-сяк служив знаєш у департаменті а тепер сюди перевели столу начальником потом відомство тут буду служити ну а ти як либонь уже статський га
5. Я ваше превосходительство дуже приємно друг можна сказати дитинства і раптом вийшли в такі вельможі хихи
Это одно из самых популярных произведений Лескова. Написано в форме народного сказа в 1881 году и тогда же опубликовано в журнале «Русь» под названием «Сказ о тульском косом левше и о стальной блохе (Цеховая легенда)».
Рассказ вызвал у читателей полную иллюзию народной легенды.
Неподражаем и неповторим язык сказа, насыщенный яркой народной лексикой в особой, лесковской, ее обработке. Языковые новообразования Лескова некоторыми критиками расценивались как бездумное манерничанье или просто чудачество.
На самом же деле, по замечанию самого автора этот «своеобразный язык» давался «очень трудно» и являлся результатом кропотливой, «мозаической работы».
-Использование лексики и фразеологии других стилей:
а) просторечия (дерябнул, приноровлено, откудова, отопрусь, пустяковина, шабаш и др.);
б) устаревшие слова (карета, извозчик и др.);
в) заимствованные слова (часто искажены) (ажидация, плезирная, форейтор, цейгаузы и др.);
г) фразеологические обороты, характерные для устной речи (дать маху, как снег на голову).
1.Миша! Друг дитинства! Звідки ти взявся?
2. Любий мій! -почав тонкий після поцілунків. От не чекав сюрприз ну то глянь вже на мене гарненько такий же красень як і був такий же душечка і чепурун а хто господи ну що ж ти багатий одружений Я вже одружений Я вже одружений як бачиш це Ось моя дружина луїса уроджена Ванценбах лютеранка а це син мій нафанаїл учень третього класу
3. Гімназія разом учились продовжував тонкий пам'ятаєш як тебе дражнили тебе дружила герострата все те що ти книжку цигаркою пропали мамине ефіальт ом за те що я й не любив хо-хо дітьми були
3. А це моя дружина уроджена Ванценбах лютеранка
4. Служу милий мій колезький асесор ом уже другий рік і Станіслава май платня погано та Бог з нею дружина уроки музики та й я портсигар приватний сервер роблю читаю цю штуку продаю якщо що хто бере 10 штук і більше тому розумієш знижка перебиваємо ся так-сяк служив знаєш у департаменті а тепер сюди перевели столу начальником потом відомство тут буду служити ну а ти як либонь уже статський га
5. Я ваше превосходительство дуже приємно друг можна сказати дитинства і раптом вийшли в такі вельможі хихи
6. Та я вже що ви
Это одно из самых популярных произведений Лескова. Написано в форме народного сказа в 1881 году и тогда же опубликовано в журнале «Русь» под названием «Сказ о тульском косом левше и о стальной блохе (Цеховая легенда)».
Рассказ вызвал у читателей полную иллюзию народной легенды.
Неподражаем и неповторим язык сказа, насыщенный яркой народной лексикой в особой, лесковской, ее обработке. Языковые новообразования Лескова некоторыми критиками расценивались как бездумное манерничанье или просто чудачество.
На самом же деле, по замечанию самого автора этот «своеобразный язык» давался «очень трудно» и являлся результатом кропотливой, «мозаической работы».
-Использование лексики и фразеологии других стилей:
а) просторечия (дерябнул, приноровлено, откудова, отопрусь, пустяковина, шабаш и др.);
б) устаревшие слова (карета, извозчик и др.);
в) заимствованные слова (часто искажены) (ажидация, плезирная, форейтор, цейгаузы и др.);
г) фразеологические обороты, характерные для устной речи (дать маху, как снег на голову).
-Использование изобразительно-выразительных средств:
а) эпитеты, сравнения (примеры)
б) гипербола - художественное преувеличение (зрение Левши; время, которое лежал на досадной
кушетке атаман Платов, и др.);
литота – преуменьшение (блоха; размер подковок и гвоздиков, сделанных руками тульских
мастеров, и т. п.);
в) антитеза (мнение двух русских рыцарей, Александра и Николая Павловичей, о талантах своих
подданных, например);
г) градация-расположение слов и выражений по возрастающей или убывающей значимости (блоха -
алмазный - орех-табакерка-шкатулка);
д) слова, созданные по принципу народной этимологии (керамиды, водоглаз и др.)
Объяснение: