В дороге (во и задания)
Во и задания
1. Стихотворение это – грустный рассказ человека из народа, ямщика, о несчастье своей жены –Груши, которую сначала воспитали как дворянку, в условиях города, а потом отправили в деревню. И она, не привыкшая к труду, угасла, оставив несчастными сына и мужа. Некрасов предоставил право человеку из народа рассказать о своей судьбе, что позволило создать реалистический противоречивый образ.
С одной стороны, герой смышлён и умён, а с другой – духовно тёмен. Величие стихотворения в том, что в нём содержатся гражданские и философские проблемы. Это этическая проблема выбора человеком своей судьбы, свободы выбора. На трёх примерах Некрасов доказывает, что русский крестьянин лишён элементарной гражданской свободы. Что это за примеры?
2. Стихотворение "В дороге" открывается нехитрым диалогом седока с ямщиком. С какой целью автор несколько раз повторяет слово «скука»?
3. Меняется ли настроение барина, удалось ли развеять ямщику своим рассказом его скуку?
4. Как проявляется авторское отношение к героям на уровне лексики? ("сиротинкой", "Грушу", "зятек").
5. Понимает ли ямщик, отчего умирает его жена или настоящая драматическая повесть открывается только перед барином и читателем?
6. Какое настроение звучит в последних строках стихотворения?
оновная мысль произведения н.в.гоголя "тарас бульба" является о отце и двух сыновьях,о верности родине,о геройстве и о любви.тарас бульба-отец и кормилец семейства,славный войн и доблестный защитник родины.два его сына-остап и андрий закончили киевскую бурсу.остап-старший сын тараса не любил учиться,характер его был тверд.андрий был более мягок по характеру,он был всегда изобретательнее брата.после окончания бурсы,они поехали с отцом на запорожье.там и произошло их первое сражение.андрий влюбился в полячку эльжбету -дочь воеводы, врага,что и заставило его во имя этой любви предать родину.в очередном сражении отец,не выдержав предательства сына сам и убил его.остапа враг взял в плен. после долгих и мучительных пыток он умер.тарас сам присутствовал на казни сына.он не мог не гордится им,ведь во время казни остап не проронил ни звука.тарас собирает войско чтобы освободить украину от захватчиков.он прошел по польше со своим казацким войском и выжег много земель и костелов и уже подбирался к кракову. много шляхтичей полегло,много замков было разграблено.это была месть за сына.почти неделю удавалось казакам уходить от преследований,но воевода потоцкий настиг войско тараса у днестра.происходит сражение,в котором тараса берут в плен и принято решение сжечь его заживо на глазах у всех.тогда они привязывают его цепью к деревянному стволу,гвоздем прибивают руки и поджигают.казаков он убеждает уйти.вся семья погибла.и каждый за свою правду!
Значення доброти і чуйності в людському житті. Доброта, чуйність, милосердя завжди були притаманні нашому народові. Цілком природним і закономірним вважалося до знедоленому, нещасному, поділитися шматком хліба з голодним, дати притулок бездомному, захистити старого й немічного, скривдженого.
Доброта, чуйність просто необхідна в житті людей і не тільки тим, хто потребує до а й тим, хто надає свою до навіть добре слово може до людині.
Кожна родина намагається виховати добрих, порядних дітей. Так і дядько Кирило виховував свого племінника, котрий залишився сиротою, як рідного сина. Любив, іноді балував, привозячи гостинець з кожного рейсу. Стежив за навчанням в школі, привчав до самостійності. Климко зі свого боку відплачував такою ж любов’ю й турботою. Вмів приготувати їжу, прибрати. Організований, чуйний, турботливий — це далеко не повний перелік тих рис характеру, якими був наділений Климко.
На початку війни загинув дядько. Хлопчик залишився без рідні і даху над головою. Але він не йде жити до чужих, щоб не обтяжувати їх. Климко не тільки влаштовується сам, а ще й бере на себе відповідальність за життя улюбленої вчительки з немовлям. Йому боляче стає, коли бачить, як вчителька годує маленьку донечку чаєм замість молока, бо не мають вони за що купити їжу. Тому приймає рішення йти по сіль за 200 кілометрів у Слов’янськ, щоб потім виміняти сіль на їжу для друга і його дідуся, а найголовніше — на молоко для маленької донечки своєї вчительки.
Спільне горе одних людей єднає, а хтось намагається нажитись на чужому нещасті. Зустрічаються Климкові і такі люди, яку втратили людську подобу в час всенародного горя. Це і Бородань з базару, який намагався придбати за безцінь плаття вчительки, і Бочончиха, яка і сухарем не поділиться, ворожка, поліцаї. Та все ж добрих людей більше.
Босий, голодний продибав хлопчина всі 200 кілометрів, дістався Слов’янська. Там на базарі він рятує дівчину від Німеччини під час облоги, назвавши її сестрою. По-іншому не зміг би вчинити Климко, бо він милосердний і знову думає більше про інших, ніж про себе. Самовідданість і доброта хлопчика показана і в епізоді перебувавання його у тітки Марини, яка виходжувала його в гарячці і хотіла навіть залишити в себе. Але хлопчик, хоч йому і подобалося у доброї жінки, не погодився, бо відчував відповідальність за життя дорогих йому людей. І навіть не дочекався повного одужання — вирушив у дорогу.
Після небезпечної дороги, після важких випробувань повертався назад Климко з дорогоцінною сіллю. І, забувши про небезпеку, він показує радянському полоненому воїну, куди втікати. Климко постає людиаою, що дбає не про себе, а про інших. Тут і наздогнала його черга з німецького автомата.
Піти на самопожертву, не замислюючись, заради чужих людей — вчинок героїчний, на який здатен далеко не кожен, а от чинити добро, виявляти чуйність і порядність — це те найменше, до чого повинна прагнути кожна людина.