Челкаш не ожидал от простодушного гаврилы такой жадности в деньгам. гаврила чуть не убил челкаша, унижался, просил деньги. васька челкаш, хоть и вор, дерзко идущий на риск, не понимает, как человек так может унижаться. он бросает деньги и уходит. всё это происходит на берегу моря без свидетелей. советую прочитать финал, там одна страница, зато в голове всё будет.основной приём сцены - противопоставление по линии отношения к собственности, к закрепощающей её сущности. мечта гаврилы оказывается мечтой, ведущей к рабству. деньги давали ему всё: почёт, довольство, веселье. и ради достижения этой мелкой, корыстной мечты гаврила пытается убить челкаша. ужаснувшись содеянному, он просит прощения у своего подельника. челкаш отрицает власть денег, презирает унижающегося ради них и готового пойти на убийство гаврилу. события показаны на фоне романтического морского пейзажа. море - средство изображения психологии героев. челкаш любит море, символ свободы, чувствует родство с ним, а гаврила боится его. море - свидетель его преступления, оно проснулось и "выло, швыряло волны" на песок. таким образом, носителем нравственного начала оказывается не добродушный деревенский парень, а вор гришка челкаш, в итоге поступивший благородно и великодушно: отдал деньги напарнику и простил его. хотя образ челкаша противоречив: вольнолюбивый, благородный, с чувством собственного достоинства, но жестокий, непредсказуемый, презрительный к людям. другой ответ
Незвичайне викрадення (за оповіданням О'Генрі "Вождь червоношкірих")
Викрадення людини, тим більше неповнолітньої, з метою одержання викупу є тяжким злочином, за законами деяких штатів США воно карається на смерть.
Проте навіть електричний стілець був би принадніший для "двох злодіїв" від тої страшної кари, якій піддав їх маленький хлопчик із найзаможнішої родини міста.
Уявіть собі хлопця — стовідсоткового американця, який не знає, куди подіти ті самі якості, що вели його предків преріями та горами Дикого Заходу та змушували битися з індіанцями. А навкруги — спокійне життя людей, які забули героїчне минуле й потихесеньку складають долар до долара.
Так молодший Дорсет став "хворобою" Вершини (так звалося місто). Тож коли він зник, містечко відчуло полегшення, і ніхто не забив на сполох. І тато Ебенезер Дорсет також не дуже сумував, бо вже отримав листа, з якого зрозумів, що дитина жива, а в іншому поклався на Бога та характер синочка.
Переказувати ті халепи, у які ускочили Білл і Сем у гонитві за грошима, мені не слід. Бо тоді і ви почнете співчувати людям, що скоїли найтяжчий злочин за законами Сполучених Штатів.
Тим більше, що замість того, щоб отримати гроші, вони були змушені їх сплатити. Що ж до хлопця, то це були найкращі дні його життя: він жив у наметі, вогнище давало йому світло й тепло, він грав, як й годиться хлопцеві десяти років, який ще не знає, що долар — найвища цінність у світі.
Незвичайне викрадення (за оповіданням О'Генрі "Вождь червоношкірих")
Викрадення людини, тим більше неповнолітньої, з метою одержання викупу є тяжким злочином, за законами деяких штатів США воно карається на смерть.
Проте навіть електричний стілець був би принадніший для "двох злодіїв" від тої страшної кари, якій піддав їх маленький хлопчик із найзаможнішої родини міста.
Уявіть собі хлопця — стовідсоткового американця, який не знає, куди подіти ті самі якості, що вели його предків преріями та горами Дикого Заходу та змушували битися з індіанцями. А навкруги — спокійне життя людей, які забули героїчне минуле й потихесеньку складають долар до долара.
Так молодший Дорсет став "хворобою" Вершини (так звалося місто). Тож коли він зник, містечко відчуло полегшення, і ніхто не забив на сполох. І тато Ебенезер Дорсет також не дуже сумував, бо вже отримав листа, з якого зрозумів, що дитина жива, а в іншому поклався на Бога та характер синочка.
Переказувати ті халепи, у які ускочили Білл і Сем у гонитві за грошима, мені не слід. Бо тоді і ви почнете співчувати людям, що скоїли найтяжчий злочин за законами Сполучених Штатів.
Тим більше, що замість того, щоб отримати гроші, вони були змушені їх сплатити. Що ж до хлопця, то це були найкращі дні його життя: він жив у наметі, вогнище давало йому світло й тепло, він грав, як й годиться хлопцеві десяти років, який ще не знає, що долар — найвища цінність у світі.