Все началось с того, что мои родители подарили мне на день рождения маленького щенка. Я больше всех радовался этому подарку. Назвал щенка Рекс. Он был весь черный, только мордочка и лапки беленькие. Зверек был такой бес и слабый! С этого времени я почувствовал ответственность за него. Он подрастал, и я начал его учить различным командам. Сначала Рекс капризничал, но со временем стал с удовольствием их выполнять. Я выходил с ним гулять во двор. Как-то на прогулке я встретил своего друга с собакой. Пес был худой и грустный. «Что случилось?» «Родители не разрешают больше держать его в доме», — ответил друг и ушел. Тогда мой Рекс встал возле этой собаки и не отходил от нее. Я взял ее, думая, что скажут родители. Но родители разрешили оставить собаку. Через 2 месяца это был уже очень красивый пес. Я его назвал Друг. Мой Рекс и Друг подружились и уже не могли жить один без другого. Один раз произошел такой случай. Мы гуляли во дворе. Но меня позвали родители. Не успел я отвернуться, как на Рекса напал огромный пес. И с какой самоотверженностью бросился Друг на выручку Рексу, что даже огромный пес опешил. Тут подоспел я и отогнал чужого. Я думаю, что каждый в ответе за братьев наших меньших. По-моему, не все понимают, сколько пользы животные приносят нам. И разве сможет человек жить на пустынной холодной планете один? Мы всегда в ответе за тех, кого приручили.
Я прочитала у творі, як ти живеш. Це для мене якось дивно. Нас батьки виховують так, щоб ми виросли працьовитими, дружніми, допомагали іншим. А ти навіть лінувався ходити на прогулянку; так жити неможна. Неможна надіятись на те, що Бог тобі щось пошле, і при цьому не старатися та не добиватися цілі. Так, тобі пощастило, коли кинули у вікно дохлого хорта, а він розсипався у дукати. Але ж потрібно щось робити, а не ледарювати! Тобі пощастило в житті, адже на все воля Божа. Якщо Бог не захотів би тебе зробити щасливим, то лише тоді б ти відчув, як погано лінуватися! Але, як то кажуть, Бог дав - Бог взяв. Зміни своє життя в кращу сторону!
Привіт, Павлусе!
Я прочитала у творі, як ти живеш. Це для мене якось дивно. Нас батьки виховують так, щоб ми виросли працьовитими, дружніми, допомагали іншим. А ти навіть лінувався ходити на прогулянку; так жити неможна. Неможна надіятись на те, що Бог тобі щось пошле, і при цьому не старатися та не добиватися цілі. Так, тобі пощастило, коли кинули у вікно дохлого хорта, а він розсипався у дукати. Але ж потрібно щось робити, а не ледарювати! Тобі пощастило в житті, адже на все воля Божа. Якщо Бог не захотів би тебе зробити щасливим, то лише тоді б ти відчув, як погано лінуватися! Але, як то кажуть, Бог дав - Бог взяв. Зміни своє життя в кращу сторону!
З повагою до тебе, (своє ім’я)
Объяснение: