В то время, когда проворный франт с хвостом и козлиною бородою летал из трубы и потом снова в трубу, висевшая у него на перевязи при боку ладунка, в которую он спрятал украденный месяц, как-то нечаянно зацепившись в печке, растворилась, и месяц, пользуясь этим случаем, вылетел чрез трубу Солохиной хаты и плавно поднялся по небу. Все осветилось. Метели как не бывало. Снег загорелся широким серебряным полем и весь обсыпался хрустальными звездами. Мороз как бы потеплел. Толпы парубков и девушек показались с мешками. Песни зазвенели, и под редкою хатою не толпились колядующие. Чудно блещет месяц! Трудно рассказать, как хорошо потолкаться, в такую ночь, между кучею хохочущих и поющих девушек и между парубками, готовыми на все шутки и выдумки, какие может только внушить весело смеющаяся ночь. Под плотным кожухом тепло; от мороза еще живее горят щеки; а на шалости сам лукавый подталкивает сзади. Кучи девушек с мешками вломились в хату Чуба, окружили Оксану. Крик, хохот, рассказы оглушили кузнеца. Все наперерыв спешили рассказать красавице что-нибудь новое, выгружали мешки и хвастались паляницами, колбасами, варениками, которых успели уже набрать довольно за свои колядки. Оксана, казалось, была в совершенном удовольствии и радости, болтала то с той, то с другою и хохотала без умолку. С какой-то досадою и завистью глядел кузнец на такую веселость и на этот раз проклинал колядки, хотя сам бывал от них без ума. Какова основная мысль отрывка?
Объяснение:
Иногда, наверное, каждый с грустью чувствует несовершенство
человеческой памяти. Я говорю не о склерозе, к которому все мы приближаемся
с прожитыми годами. Печалит несовершенство самого механизма, его неточная
избирательность...
Когда ты мал и чист, как белый лист бумаги, память только
приготовляется к будущей работе - мимо сознания проходят какие-то
малозаметные, по причине своей привычности, события, но потом ты вдруг с
горечью понимаешь, что были они значительными, важными, а то и важнейшими. И
ты будешь мучиться этой неполнотой, невозможностью вернуть, восстановить
день, час, воскресить живое человеческое лицо.
И уж вдвойне обидно, когда речь идет о близком человеке - об отце, о
тех, кто его окружал. К сожалению, я почти лишен обычных в нормальных семьях
детских воспоминаний о нем: детство оставило мало зацепок, а когда механизм
памяти заработал, виделись мы редко - либо дверь в кабинет была закрыта и
сквозь рифленое стекло расплывчато темнел его силуэт за столом, либо
междугородный звонок дробил покой притихшей в его отсутствие квартиры и
бесстрастный голос телефонной барышни сообщал нам, откуда, из какого уголка
страны или мира донесется сейчас хрипловатый отцовский баритон...
Впрочем, так было потом, после Ленинской премии за "Брестскую
крепость", после невероятной популярности его телевизионных "Рассказов о
героизме". Это было потом...
А поначалу была небольшая квартира в Марьиной роще, куда в середине
пятидесятых годов - в пору моего детства - ежедневно и еженощно приходили
какие-то малопривлекательные личности, одним своим видом вызывавшие
подозрение у соседей. Кто в телогрейке, кто в штопаной шинели со споротыми
знаками различия, в грязных сапогах или сбитых кирзовых ботинках, с тертыми
фибровыми чемоданчиками, вещмешками казенного вида или попросту с узелком,
они появлялись в передней с выражением покорной безнадежности на лицах
землистого оттенка, пряча свои грубые шершавые руки. Многие из этих мужчин
плакали, что никак не вязалось с моими тогдашними представлениями о
мужественности и приличиях. Бывало, они оставались ночевать на зеленом
диване поддельного бархата, где вообще-то спал я, и тогда меня перебрасывали
на раскладушку.
А через некоторое время они появлялись вновь, иногда даже успев
заменить гимнастерку на бостоновый костюм, а телогрейку на габардиновое
пальто до пят: и то и другое сидело на них дурно - чувствовалось, что они
привыкли к иным нарядам. Но несмотря на это, внешность их неуловимо
менялась: сутулые плечи и склоненные головы вдруг отчего-то подымались,
фигуры распрямлялись. Все очень быстро объяснялось: под пальто, на
отутюженном пиджаке горели и позвякивали ордена и медали, нашедшие их или
вернувшиеся к своим хозяевам. И, кажется, насколько я тогда мог судить, отец
сыграл в этом какую-то важную роль.
Оказывается, эти дяди Леши, дяди Пети, дяди Саши были замечательными
людьми, сотворившими невероятные, нечеловеческие подвиги, но почему-то, -
что никому не казалось в ту пору удивительным, - за это наказанными. И вот
теперь отец кому-то, где-то "наверху" все объяснил и их простили.
...Эти люди навсегда вошли в мою жизнь. И.
...
!
...
Загадка куполів православних храмів.
Куполи православних храмів є найбільшими конденсаторами духовної енергії, яку називають Святим Духом. Отже хрест на церкві найсильніший приймач і випромінювач зарядів духовності, яких бракує на землі. Жива природа не може існувати без цієї божественної енергії космосу. Найбільший її потік йде через золотий хрест під час богослужіння. У дні великих православних свят, коли в соборах служится свята літургія, можна неозброєним оком побачити спектр такого випромінювання. Тому і називають золото благородним металом. Позолотою вкриті куполи і хрести лише православних храмів.
Кандидат біологічних наук Таміла Решетникова, декілька років проводила експерименти у далеких печерах Києво-Печерської Лаври, де мощі святих. Де після Чорнобильської аварії привозила з Народичів Житомирської області заражену радіонуклідами пшеницю і з зруйнованою генетичною структурою. Її засіяли біля названого місця, де періодично проводилися богослужіння, дозрівала на території Києво-Печерської Лаври. Зібраний врожай віддали на рентгено-спектральний, нейтронно-активаційний та інші аналізи. І – диво! Всі радіонукліди зникли, генетична структура відновилася.
Наші вчені зі світовими іменами, Володимир Вернадський, Павло Флорентський, Олександр Чижевський, зробили величезний внесок до науки ХХ століття.
Ноосфера – її духовна сутність. З 80-х років починають з`являтися роботи новосибірського академіка Владіля Казначеєва, а також кандидата технічних наук, із Москви, Миколи Сочеванова.
У 1987 році на 1-й конференції з питань біолокації вчені погодили теорію мікролептонного поля на основі математичної моделі його носія. Він на 13 порядків менше електрона, а швидкість на 9 порядків вище. Мікролептони передають магнітні поля Землі, Космосу, людині. Енергія думки також поширюється через мікролептони, починаючи з 4 порядку кінця електрону. Магнітне поле діє на електрон лише через мікролептон. Тому енергія думки може руйнувати, якщо несе негативну інформацію, або доповнювати будь-яке магнітне поле коли позитивна. Увесь космос пронизаний надчутливою мікролептонною субстанцією, що має певний гармонійний резонанс завдяки якому зароджується клітина життя.
Ось на такому рівні передач чужої любові і живе православна церква. Цьому сприяє її архітектура. Як було зазначено купол – це збирач мікролептоного потоку, який нейтралізує негативну енергію людського організму, що сприяє зміцненню духовного та фізичного здоров’я. Поліпшується формула крові, в організмі з’являється гормон який зміцнює імунну систему. Воістину віруючі люди, які намагаються жити за церковними законами, регулярно відвідують святі літургії та вечірні служби, перебувають в радіусі дії церковного дзвону, не хворіють, живуть довго, помирають природно і легко.
Цілющі властивості має і церковний дзвін. Створюючи гармонійні вібрації мікролептонів, як стимулюють роботу кровотровних органів. Цю теорію ще підтвердили російські та українські вчені-фізики. Вони негативно вплинули на гармонійний резонанс, то частота коливання мікролептонів збільшується до 6-8 герц, а це призводить до критичного стану організму. Жива клітина починає хворіти й руйнуватися. Це рівень мутації живої клітини. Якщо цей процес не зупинити потоком позитивних мікролептонів, які можна одержати під час богослужіння, то в організмі виникають різні хвороби. Найбільший потік духовності – під час сповіді, причастя і соборування, коли значно збільшується радіус мікролептонного захисного каркасу, гармонізується генетична матриця, від якої залежить фізичний стан людини. Електронний мікроскоп дозволяє бачити рух атома на орбіті. Так були відкриті і вивчені постійні поля. Мистецтво морального життя, творчості можливе лише за гармонійного поєднання науки та релігії. В іншому випадку відбувається деградація суспільства. Це повинні розуміти насамперед працівники осіти. На до м повинні прийти священики. Тоді поменшає наркоманів, алкоголіків, злодіїв і зла
Объяснение: