в. в. набоков рождество характеристика героя 1. Место занимаемое героем в произведении. 2. Общественное и семейное положение. 3. Обстановка в которой живет герой. 4. Портрет и речь героя. 5. Поступки, особенности поведения. 6. Чувства героя, его отношение к другим действующим лицам. 7. Отношение других персонажей к данному герою. 8. Отношение автора к герою и выражения этого отношения. 9. Ваше восприятие героя, отношение к нему​

Чтобы лучше понять представших перед нами членов благородного семейства, оценить их действия, давайте вспомним их предков. Род Скотининых издавна славился крепкими лбами. Еще дядя госпожи Простаковой доказал это, когда пьяным возвращался домой верхом на лошади и на полном скаку ударился лбом о каменные ворота, а, протрезвясь, поинтересовался, целы ли они. Славились Скотинины и своей скупостью. Отец Простаковой всю жизнь копил деньги и умер голодной смертью, лежа на сундуке с богатствами. В его семействе было восемнадцать детей, но по божьей милости все почти померли, осталась лишь госпожа Простакова с братом. Давайте с ним познакомимся. Русская поговорка гласит: «С кем поведешься, от того и наберешься». В связи с этим следует отметить, что Тарас Скотинин любит свиней так, что за какое дело ни примется, обязательно закончит свинством. Хорошо живется свиньям у Скотинина, намного лучше, чем его крепостным. С этих что за спрос? Разве только оброк с них сдерешь. Слава богу, у Скотинина это ловко получается. Он человек серьезный, времени у него мало. Хорошо, что всевышний избавил его от такой скуки, как наука. Но обратим внимание на госпожу Простакову. Не следует забывать, что она самая настоящая Скотинина, только замуж вышла за Простакова. Правда, она с тех пор, как все у крестьян отобрали, ничто уже содрать с них не может, но зато держит в повиновении: дерется, бранится, — на том и дом стоит.

 Тарас Скотинин один из главных героев в клмедии Д.И.Фонвизина "Недоросль".По происхождению он дворянин.Являлся братом госпожи Простаковой.Его фамилия соответствует образу героя в произведении.Главным и единственным интересом его жизни быри свиньи,разведением которых он занимался. 
   Этот персонаж был с подлым характером.Он хотел жениться на Софье из-за свиней,которых разводила Софья,племянница Стародума.Из-за женитьбы на Софье он соперничает с Митрофанушкой,своим племянником,конфликтует с сестрой-госпожой Простаковой. 
    Я считаю,что Скотинин является "достойным" представителем своего рода,семьи:он нравственно и морально деградировал,превратился в "животное",о чём и говорит его фамилия.У него не было должного воспитания в детстве и он был невежей. 
    Я думаю,что Скотинин отрицательный герой,нежели положительный,потому что у него скверный характер,он всё делал из личной выгоды;был подлым и хитрым.Отношение автора к нему также плохое,потому что автор высмеивает его и говорит,что он невежественный и без отсутствия воспитания.

ажливо пояснювати людям, на чиєму вони боці й чому, а також упереджені вони чи ні. Це свого роду декларація інтересів. Отже, я маю намір поговорити з вами про читання. Я маю намір розповісти вам про те, що бібліотеки важливі. Я маю намір припустити, що читання художньої літератури, читання для задоволення є однією з найважливіших речей у житті людини. Я маю намір пристрасно благати людей усвідомити, що таке бібліотеки та бібліотекарі, і зберегти обидва ці явища.

Очевидно, що я неабияк упереджений, адже я письменник, автор художніх текстів. Я пишу і для дітей, і для дорослих. Ось уже близько 30 років я заробляю собі на життя за до слів, здебільшого створюючи тексти й записуючи їх. Ясна річ, я зацікавлений у тому, щоб люди читали, щоб люди читали художню літературу, щоб бібліотеки та бібліотекарі існували й сприяли любові до читання, щоб були місця, де можна читати.

Тож я упереджений як письменник. Але я набагато упередженіший як читач. І ще упередженіший як громадянин Великобританії.

Я виголошую цю промову сьогодні під патронатом Аґенції читання, благодійної організації, місія якої полягає в тому, щоб дати всім рівні шанси в житті й до стати впевненими та зацікавленими читачами. Це підтримка освітніх програм, бібліотек та окремих особистостей, а також відверте й безкорисливе заохочення самого акту читання. Тому що, як кажуть, усе змінюється, коли ми читаємо.

Саме ця зміна і саме цей акт читання – те, про що я хочу сьогодні поговорити. Я хочу розповісти про те, що з нами робить читання. Навіщо воноіснує.

Одного разу в Нью-Йорку я почув розмову про будівництво приватних в'язниць – цяіндустрія в Америці стрімко розвивається. Тюремна індустрія має планувати своє майбутнєзростання– скільки камер їм знадобиться? Якою буде кількість ув'язнених за 15 років? І вони з'ясували, що можуть передбачити все це дуже легко, використовуючи елементарний алгоритм, заснований на опитуваннях щодо того, який відсоток 10 і 11-річних не може читати. І, звісно, не може читати для власного задоволення.

У цьому немає прямої залежності, годі стверджувати, що в освіченому суспільстві немає злочинності. Але взаємозв'язок між факторами є.

Гадаю, найпростіші з цих зв'язків походять з очевидного. Грамотні люди читають художню літературу.

Художня літературамає два призначення. По-перше, вона відкриває вам залежність від читання. Жага дізнатися, що ж трапиться далі, бажання перегорнути сторінку, необхідність продовжувати, навіть якщо буде важко, тому що хтось потрапив у біду, і ти повинен дізнатися, чим це все закінчиться... У цьому є справжній драйв. Це змушує дізнаватися нові слова, думати по-іншому, рухатися вперед. Виявляти, що читання саме по собі є насолодою. Одного разу усвідомивши це, ви станетена шлях постійного читання. Читання – це ключ. Кілька років тому я почув такий вислів: ми живемо в "постграмотному" світі, де можливість виявляти сенс написаного тексту вже вторинна, але ці дні минули.