1. Былина — древнерусская, позже русская народная эпическая песня о героических событиях или примечательных эпизодах национальной истории XI—XVI веков.
2. читать
3. 1, 2) Три поэта, представленные в этом разделе стихотворениями, посвященными былинным богатырям, относятся к своим героям с чувством глубокой симпатии, и в то же время каждого автора волнуют какие-то особые стороны облика и поступков богатырей. Для Бунина особенно важна трагическая мощь богатырей, их непростая судьба, гибель старшего поколения, для Бальмонта — «живая вода» их духовного воздействия на читателя, для Винокурова — духовная близость богатырей к обычному простому человеку.
3) Стих от былины отличается своей художественной и целевой направленностью. Стих, если попытаться дать определение этому понятию в двух словах - это поэтическое изложение мысли о каком-либо факте, событии, предмете. Былина же - это воспевание событий строго героических, относящихся к истории России дореволюционного времени.
4. По моему мнению, люди должны знать историю своего народа, а поэты и писатели нам о ней напоминают. Они хотели показать людям, что всему хорошему нужно учиться у предков.
Так, я згодна з тим, що життя – це можливість, і варто нею скористатися.
Ця теза стосується кожного, бо життя дається лише один раз, і треба використати всі надані можливості для того, щоб зробити його кращим і цікавішим. Прожити життя треба так, щоб залишити у ньому слід. У кожного з нас є вибір, як саме влаштувати своє життя. І від цього вибору залежить наше майбутнє.
Життя – це можливість. Можливість стати щасливим та зробити щасливим когось. Зробити щось корисне, здійснити свою мрію або… просто жити. Життя нам надане для того, щоб ми могли відчувати та розуміти. І ніколи не пізно зупинитися, подумати та щось змінити.
Життя – це можливість побачити світ. Зрозуміти інших людей і навчитися з ними спілкуватися. Це можливість кохати і дарувати свою любов, можливість відчувати. Навіть негативні емоції, які інколи виникають у всіх нас – роздратування, страх, гнів, якщо вони в міру, – це також одна зі складових нашого життя. Життя – це можливість до іншим. Рідним, близьким, друзям, а, при потребі, і зовсім незнайомим людям.
На жаль, для всіх життя – це можливість розвитку та руху вперед. Дехто нехтує всім цим, нехтує наданими можливостями і своїми руками руйнує своє життя. Згадаймо, скільки лихих, злих людей живе у нашому світі. А скільки молоді самі вкорочує собі віку, вживаючи наркотики та алкоголь, поводячись аморально. Але ж можливості, які дарує нам життя, у всіх однакові. Просто хтось ними зумів скористуватися, а хтось – ні.
У літературі чимало прикладів, які доводять дану тезу. Розглянемо поему Т. Г. Шевченка «Наймичка». Автор змальовує молоду дівчину, яка, народивши позашлюбну дитину, не відрікається від неї, а, навпаки, використовує першу ж ліпшу можливість бути з нею. Весь сенс Ганниного життя полягав у цій можливості. І вона нею скористалася. Іншої можливості бути з сином і забезпечити йому гідне життя у неї не було.
1. Былина — древнерусская, позже русская народная эпическая песня о героических событиях или примечательных эпизодах национальной истории XI—XVI веков.
2. читать
3. 1, 2) Три поэта, представленные в этом разделе стихотворениями, посвященными былинным богатырям, относятся к своим героям с чувством глубокой симпатии, и в то же время каждого автора волнуют какие-то особые стороны облика и поступков богатырей. Для Бунина особенно важна трагическая мощь богатырей, их непростая судьба, гибель старшего поколения, для Бальмонта — «живая вода» их духовного воздействия на читателя, для Винокурова — духовная близость богатырей к обычному простому человеку.
3) Стих от былины отличается своей художественной и целевой направленностью. Стих, если попытаться дать определение этому понятию в двух словах - это поэтическое изложение мысли о каком-либо факте, событии, предмете. Былина же - это воспевание событий строго героических, относящихся к истории России дореволюционного времени.
4. По моему мнению, люди должны знать историю своего народа, а поэты и писатели нам о ней напоминают. Они хотели показать людям, что всему хорошему нужно учиться у предков.
Так, я згодна з тим, що життя – це можливість, і варто нею скористатися.
Ця теза стосується кожного, бо життя дається лише один раз, і треба використати всі надані можливості для того, щоб зробити його кращим і цікавішим. Прожити життя треба так, щоб залишити у ньому слід. У кожного з нас є вибір, як саме влаштувати своє життя. І від цього вибору залежить наше майбутнє.
Життя – це можливість. Можливість стати щасливим та зробити щасливим когось. Зробити щось корисне, здійснити свою мрію або… просто жити. Життя нам надане для того, щоб ми могли відчувати та розуміти. І ніколи не пізно зупинитися, подумати та щось змінити.
Життя – це можливість побачити світ. Зрозуміти інших людей і навчитися з ними спілкуватися. Це можливість кохати і дарувати свою любов, можливість відчувати. Навіть негативні емоції, які інколи виникають у всіх нас – роздратування, страх, гнів, якщо вони в міру, – це також одна зі складових нашого життя. Життя – це можливість до іншим. Рідним, близьким, друзям, а, при потребі, і зовсім незнайомим людям.
На жаль, для всіх життя – це можливість розвитку та руху вперед. Дехто нехтує всім цим, нехтує наданими можливостями і своїми руками руйнує своє життя. Згадаймо, скільки лихих, злих людей живе у нашому світі. А скільки молоді самі вкорочує собі віку, вживаючи наркотики та алкоголь, поводячись аморально. Але ж можливості, які дарує нам життя, у всіх однакові. Просто хтось ними зумів скористуватися, а хтось – ні.
У літературі чимало прикладів, які доводять дану тезу. Розглянемо поему Т. Г. Шевченка «Наймичка». Автор змальовує молоду дівчину, яка, народивши позашлюбну дитину, не відрікається від неї, а, навпаки, використовує першу ж ліпшу можливість бути з нею. Весь сенс Ганниного життя полягав у цій можливості. І вона нею скористалася. Іншої можливості бути з сином і забезпечити йому гідне життя у неї не було.