Книга «Алхімік» — глибоко символічна. За сюжетом це твір про пошуки й знаходження істини. Роман має кільцеву композицію. Молодий іспанський пастух Сантьяґо, побачивши віщий сон, вирушає шукати скарби та впродовж усієї оповіді натрапляє на людей та явища, що допомагають йому зрозуміти себе самого й набути знань про світобудову, які насправді виявляються відкритими для всіх і кожного.
Він прямує зі свого будинку в Іспанії до екзотичних ярмарків Танжера, долає пустелі Єгипту, після чого на нього чекає доленосна зустріч з Алхіміком. За час подорожі герой набув життєвого досвіду, знайшов справжнє кохання, пізнав Всесвітню Мову, тобто став Алхіміком, і, зрештою, зажив грошей. Як біблійний блудний син, він повертається після мандрів додому, щоб з’ясувати, що обіцяний йому скарб лежить на тому місці, звідки й почались його мандри. Сантьяґо виконав на землі свою місію: навчився алхімії життя, навчився жити в гармонії зі світом, зрозумів, що наші долі та вся світова будова написані однією рукою — рукою Творця. Отже, щастя й багатство слід шукати в собі. І в основі цього пошуку — дотримання свого призначення.
«Коли ти чого-небудь забажаєш дуже сильно, весь Всесвіт допомагає тобі досягнути цього» — ці слова рефреном повторюються в романі-притчі.
Кожна зупинка, кожен епізод роману відкривають героєві якусь істину, мають алегоричне значення:
• «Тариф» — «Усе у світі має ціну»;
• «Танжер» — «Ніколи не відмовляйся від своєї мрії»;
• «Пустеля Сахара» — «Усі ми — частинки Світової Душі»;
На ярмарку отправился мужик вместе со своей неугомонной супругой и юной красавицей-дочкой. Проезжая «толпу стоявших на мосту парубков», девушка засмотрелась на пригожего юношу, а тот, увидев красавицу, во всеуслышание заявил, что готов отдать «все свое хозяйство, чтобы поцеловать ее». В ответ на него посыпались ругательства со стороны мачехи.
На ярмарке «парубок в белой свитке, с яркими очами» отыскал приглянувшуюся ему девушку. Между молодыми людьми вспыхнула искра. Парень решил, не теряя времени, попросить у ее отца согласия на свадьбу. Солопий Черевик, узнав в парубке Охримова сына – Грицька, был не против отдать за него свою единственную дочь Параску. Но неожиданно на пути молодых стала Хивря – жена Солопия и мачеха Параски.
Главы 5-11
Увидев пригорюнившегося парубка, местный цыган предложил ему Грицько согласился дешево продать своих волов цыгану, лишь бы тот ему жениться на Параске.
Тем временем к Хивре пришел попович Афанасий Иванович в надежде получить от дородной красавицы кушаний «послаще всех пампушечек и галушечек». Однако свидание не задалось – на улице послышались голоса, и Хивря живо спрятала своего поклонника.
Солопий Черевик пригласил гостей отужинать, и от кума узнал легенду о «красной свитке» – чертовой проделке, что мешала честным людям торговать. Воспользовавшись этой легендой, хитрый цыган ловко разыграл Солопия.
Главы 12-13
недалекого Черевика стал Грицько, который в качестве награды потребовал от мужика свадьбы, да такой, «чтобы целый год болели ноги от гопака», и тот с радостью согласился. Так цыган получил волов, а парубок – жену.
Книга «Алхімік» — глибоко символічна. За сюжетом це твір про пошуки й знаходження істини. Роман має кільцеву композицію. Молодий іспанський пастух Сантьяґо, побачивши віщий сон, вирушає шукати скарби та впродовж усієї оповіді натрапляє на людей та явища, що допомагають йому зрозуміти себе самого й набути знань про світобудову, які насправді виявляються відкритими для всіх і кожного.
Він прямує зі свого будинку в Іспанії до екзотичних ярмарків Танжера, долає пустелі Єгипту, після чого на нього чекає доленосна зустріч з Алхіміком. За час подорожі герой набув життєвого досвіду, знайшов справжнє кохання, пізнав Всесвітню Мову, тобто став Алхіміком, і, зрештою, зажив грошей. Як біблійний блудний син, він повертається після мандрів додому, щоб з’ясувати, що обіцяний йому скарб лежить на тому місці, звідки й почались його мандри. Сантьяґо виконав на землі свою місію: навчився алхімії життя, навчився жити в гармонії зі світом, зрозумів, що наші долі та вся світова будова написані однією рукою — рукою Творця. Отже, щастя й багатство слід шукати в собі. І в основі цього пошуку — дотримання свого призначення.
«Коли ти чого-небудь забажаєш дуже сильно, весь Всесвіт допомагає тобі досягнути цього» — ці слова рефреном повторюються в романі-притчі.
Кожна зупинка, кожен епізод роману відкривають героєві якусь істину, мають алегоричне значення:
• «Тариф» — «Усе у світі має ціну»;
• «Танжер» — «Ніколи не відмовляйся від своєї мрії»;
• «Пустеля Сахара» — «Усі ми — частинки Світової Душі»;
Краткое содержание
Часть первая
Сорочинская ярмарка
Главы 1-4
На ярмарку отправился мужик вместе со своей неугомонной супругой и юной красавицей-дочкой. Проезжая «толпу стоявших на мосту парубков», девушка засмотрелась на пригожего юношу, а тот, увидев красавицу, во всеуслышание заявил, что готов отдать «все свое хозяйство, чтобы поцеловать ее». В ответ на него посыпались ругательства со стороны мачехи.
На ярмарке «парубок в белой свитке, с яркими очами» отыскал приглянувшуюся ему девушку. Между молодыми людьми вспыхнула искра. Парень решил, не теряя времени, попросить у ее отца согласия на свадьбу. Солопий Черевик, узнав в парубке Охримова сына – Грицька, был не против отдать за него свою единственную дочь Параску. Но неожиданно на пути молодых стала Хивря – жена Солопия и мачеха Параски.
Главы 5-11
Увидев пригорюнившегося парубка, местный цыган предложил ему Грицько согласился дешево продать своих волов цыгану, лишь бы тот ему жениться на Параске.
Тем временем к Хивре пришел попович Афанасий Иванович в надежде получить от дородной красавицы кушаний «послаще всех пампушечек и галушечек». Однако свидание не задалось – на улице послышались голоса, и Хивря живо спрятала своего поклонника.
Солопий Черевик пригласил гостей отужинать, и от кума узнал легенду о «красной свитке» – чертовой проделке, что мешала честным людям торговать. Воспользовавшись этой легендой, хитрый цыган ловко разыграл Солопия.
Главы 12-13
недалекого Черевика стал Грицько, который в качестве награды потребовал от мужика свадьбы, да такой, «чтобы целый год болели ноги от гопака», и тот с радостью согласился. Так цыган получил волов, а парубок – жену.