1. Отличительной чертой лирики Тютчева было то, что поэт не стремился переделывать жизнь, а пытался понять ее тайны, ее сокровенный смысл. Именно поэтому большую часть его стихотворений пронизывают философские мысли о таинственности Вселенной, о связи человеческой души с космосом.
2. Человек, как часть природы, стремиться к слиянию с ней, так как только в гармонии с природой он может быть счастлив. Природа у Тютчева — это не просто пейзажная зарисовка, это могучие стихии, космос и хаос, которые противостоят друг другу.
3. хз
4. У Некрасова любовь предстает в сложном переплетении прекрасного, возвышенного и житейски обыденного. Недаром же его любовную лирику зачастую сравнивают с пушкинской. Но у Пушкина героиня - объект лирических чувств, существует как некий прекрасный идеал, лишенный конкретных черт, а вот у Некрасова «лирическая героиня» - это «второе лицо» стихотворения, она всегда существует рядом с героем - в его воспоминаниях, в его диалогах с ней - не просто как идеал, а как живой образ.
Особенно это заметно в элегии «Ах! что изгнанье, заточенье!» , относящейся к так называемому «панаевскому» циклу, навеянному воспоминаниями о любви Некрасова к Авдотья Яковлевна Панаевой. Здесь передано противоречивое и одновременно светлое чувство: в нем переплелись «ревнивая печаль» и желание счастья любимой женщине, уверенность в негасимой взаимной любви и трезвое сознание невозможности вернуть ушедшее счастье.
Мені дуже подобаються давньогрецькі міфи. А найбільше про Геракла. В нього було 12 подвигів та найбільше мені сподобався подвиг про Лернейську гідру. І я коротенько хочу вам про нього розказати. Лернейська гідра мешкала біля входу в світ мертвих. Вона виповзала зі свого лігва і спустошувала околиці. Будучи сестрою Немейського Лева володіла величезною перевагою - одна з 9 голів була безсмертною. Тому вбити Лернейську гідру було неможливо. Іолай запропонував Гераклві свою до він довіз на своїй колісниці героя до отруйного болота. Довго герой бився із Гідрою. Але вбивши одну голову Геракл побачив що на її місці з"явилися 2 нові. Помічник Іолай підпалив сусідній гай і почав припікати зрубані голови гідри. Коли Геракл відсік останню, безсмертну голову, то закопав її глибоко під землею. Зверху ж привалив величезною скелею. Щоб чудовисько ніколи не змогло вибратись на світ. Мені дуже сподобався героїзм Геракла та мудрість Іолая. На мою думку вони були справжнью командою. Та Геракл мені показався трохи кращим, ніж Іолай. Тому, що він сам змагався з гідрою. На мою думку Геракл дуже мудрий та сильний чоловік. І нам потрібно багато чого навчитися в нього!
1. Отличительной чертой лирики Тютчева было то, что поэт не стремился переделывать жизнь, а пытался понять ее тайны, ее сокровенный смысл. Именно поэтому большую часть его стихотворений пронизывают философские мысли о таинственности Вселенной, о связи человеческой души с космосом.
2. Человек, как часть природы, стремиться к слиянию с ней, так как только в гармонии с природой он может быть счастлив. Природа у Тютчева — это не просто пейзажная зарисовка, это могучие стихии, космос и хаос, которые противостоят друг другу.
3. хз
4. У Некрасова любовь предстает в сложном переплетении прекрасного, возвышенного и житейски обыденного. Недаром же его любовную лирику зачастую сравнивают с пушкинской. Но у Пушкина героиня - объект лирических чувств, существует как некий прекрасный идеал, лишенный конкретных черт, а вот у Некрасова «лирическая героиня» - это «второе лицо» стихотворения, она всегда существует рядом с героем - в его воспоминаниях, в его диалогах с ней - не просто как идеал, а как живой образ.
Особенно это заметно в элегии «Ах! что изгнанье, заточенье!» , относящейся к так называемому «панаевскому» циклу, навеянному воспоминаниями о любви Некрасова к Авдотья Яковлевна Панаевой. Здесь передано противоречивое и одновременно светлое чувство: в нем переплелись «ревнивая печаль» и желание счастья любимой женщине, уверенность в негасимой взаимной любви и трезвое сознание невозможности вернуть ушедшее счастье.
Объяснение: удачки
Лернейська гідра мешкала біля входу в світ мертвих. Вона виповзала зі свого лігва і спустошувала околиці. Будучи сестрою Немейського Лева володіла величезною перевагою - одна з 9 голів була безсмертною. Тому вбити Лернейську гідру було неможливо. Іолай запропонував Гераклві свою до він довіз на своїй колісниці героя до отруйного болота. Довго герой бився із Гідрою. Але вбивши одну голову Геракл побачив що на її місці з"явилися 2 нові. Помічник Іолай підпалив сусідній гай і почав припікати зрубані голови гідри. Коли Геракл відсік останню, безсмертну голову, то закопав її глибоко під землею. Зверху ж привалив величезною скелею. Щоб чудовисько ніколи не змогло вибратись на світ.
Мені дуже сподобався героїзм Геракла та мудрість Іолая. На мою думку вони були справжнью командою. Та Геракл мені показався трохи кращим, ніж Іолай. Тому, що він сам змагався з гідрою. На мою думку Геракл дуже мудрий та сильний чоловік. І нам потрібно багато чого навчитися в нього!