Дівчинку Софійку зовсім замучили нічні жахіття, що відбуваються у квартирі знизу. Хазяї цієї квартири поїхали, а за кімнатними квітами доглядає сусідка бабця Валя. Дівчинку трішки лякає і сама бабця, і її чорнющий кіт Фантик, та найбільше її бентежать крики й тупіт, що в ніч на повний місяць чи грозу чуються з пустої квартири внизу. Ще Софійка страшенно переживає через те, що однокласник Вадим Кулаківський майже не звертає на неї уваги. Дівчинку бентежить новина, що рід Кулаківських протягом багатьох поколінь переслідує якесь прокляття. Понад усе Софійці хочеться до родині, щоб Вадик жив у нормальнім сім’ї, не страждав, бо батьки далеко, а стара бабуся не може впоратися з вибриками онука-підлітка. Правда, самому Вадику його життя подобається, адже він робить усе, що заманеться: почав палити цигарки, водиться з якимись непевними людьми, краде й перепродує крадене. Щоб вирятувати однокласника з життєвих негараздів, Софійка відважилася подолати час. Дізнавшись, що стара шафа – це портал, через який можна повернутися в минуле і змінити щось на краще, дівчинка не побоялася використати таку можливість. Дивним чином Софійка завади опиняється у вирі подій. Вона загубила чудові корали, і це завадило тітоньці Оксані вийти заміж за чоловіка, який мав сім’ю і двох дітей, але приховував це. Софійка втрутилася в минуле, врятувала Катрю Кулаківську, її нареченого Семена та його батьків від страшної смерті, а себе привидів загиблих у пустій квартирі.
Чиновники, которые “родились, воспитались и состарились” в какой-то регистратуре, ничего не знали, не понимали. И кроме слов: “Примите уверение в совершенном моем почтении и преданности”, генералы делать-то ничего не умели и совершенно были уверены, что булки растут на деревьях. И вдруг их осеняет мысль: надо найти мужика! Ведь он должен обязательно быть, просто “где-нибудь спрятался, от работы отлынивает”. И мужик действительно нашелся. Он накормил двух генералов и тут же по их приказу послушно вьет веревку, которой те привязывают его к дереву, чтобы не убежал. В этой сказке Салтыков-Щедрин высказывает мысль о том, что Россия держится на труде крестьянина, который, несмотря на свой природный ум и смекалку, покорно подчиняется бес господам.
Дівчинку Софійку зовсім замучили нічні жахіття, що відбуваються у квартирі знизу. Хазяї цієї квартири поїхали, а за кімнатними квітами доглядає сусідка бабця Валя. Дівчинку трішки лякає і сама бабця, і її чорнющий кіт Фантик, та найбільше її бентежать крики й тупіт, що в ніч на повний місяць чи грозу чуються з пустої квартири внизу. Ще Софійка страшенно переживає через те, що однокласник Вадим Кулаківський майже не звертає на неї уваги. Дівчинку бентежить новина, що рід Кулаківських протягом багатьох поколінь переслідує якесь прокляття. Понад усе Софійці хочеться до родині, щоб Вадик жив у нормальнім сім’ї, не страждав, бо батьки далеко, а стара бабуся не може впоратися з вибриками онука-підлітка. Правда, самому Вадику його життя подобається, адже він робить усе, що заманеться: почав палити цигарки, водиться з якимись непевними людьми, краде й перепродує крадене. Щоб вирятувати однокласника з життєвих негараздів, Софійка відважилася подолати час. Дізнавшись, що стара шафа – це портал, через який можна повернутися в минуле і змінити щось на краще, дівчинка не побоялася використати таку можливість. Дивним чином Софійка завади опиняється у вирі подій. Вона загубила чудові корали, і це завадило тітоньці Оксані вийти заміж за чоловіка, який мав сім’ю і двох дітей, але приховував це. Софійка втрутилася в минуле, врятувала Катрю Кулаківську, її нареченого Семена та його батьків від страшної смерті, а себе привидів загиблих у пустій квартирі.
Джерело: https://dovidka.biz.ua/rusalonka-iz-7-v-obraz-sofiyki/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua
Чиновники, которые “родились, воспитались и состарились” в какой-то регистратуре, ничего не знали, не понимали. И кроме слов: “Примите уверение в совершенном моем почтении и преданности”, генералы делать-то ничего не умели и совершенно были уверены, что булки растут на деревьях. И вдруг их осеняет мысль: надо найти мужика! Ведь он должен обязательно быть, просто “где-нибудь спрятался, от работы отлынивает”. И мужик действительно нашелся. Он накормил двух генералов и тут же по их приказу послушно вьет веревку, которой те привязывают его к дереву, чтобы не убежал.
В этой сказке Салтыков-Щедрин высказывает мысль о том, что Россия держится на труде крестьянина, который, несмотря на свой природный ум и смекалку, покорно подчиняется бес господам.