Викторина по рассказам А. П. Чехова 1. Какое место в театре занимал Червяков: в партере, в ложе, на балконе?
2. Как звали Толстого и Тонкого?
3. Как зовут брата генерала, которому принадлежала собака из рассказа
“Хамелеон"?
4. Сколько денег дал Волдырев чиновнику?
5. Как называл себя гимназист Чечевицын из рассказа “Мальчики"?
6. Как называлась станция из рассказа “Пересолил”?
жовтня 1811 був відкритий Царськосельський ліцей. Ліцеїсти першого випуску, до якого належав і Пушкін, через все життя пронесли особливий «ліцейський дух» – дух поваги до особистості, її гідності, дух честі і товариства, дружби і братерства. Саме в Ліцеї поет знайшов справжніх друзів. Крім того, Ліцей став для нього справжнім домом, і там же відбулося його посвячення в поети. У зв’язку з усім цим день відкриття Ліцею Пушкін незмінно відзначав віршами, зверненими до друзів юності (Пущину, Дельвигу, Кюхельбекеру). Закінчивши ліцей, випускники вирішили щорічно збиратися 19 жовтня. У ті роки, коли Пушкін був на засланні і не міг в день річниці бути разом з товаришами, він не раз надсилав присутнім своє вітання. Одне з таких дружніх послань і являє собою «19 жовтня». Жанр – дружнє послання. Сюжет. Вірш відкривається описом осіннього пейзажу і відразу ж виникає тема самотності. Поет з тугою згадує про своїх товаришів, які в цей день «бенкетують» «на берегах Неви», розмірковує про те, «ще кого не дорахувалися» його ліцейські друзі. У його спогадах друзі, яких він знайшов в Царськосільському ліцеї, постають як єдино надійні і вірні, а сам Ліцей – як «вітчизна», рідний дім: Міцний навік, о друзі, наш союз! Він, як душа, одвічний, неподільний; Незрушний він, прекрасний і свавільний, У затишку родився дружніх муз, І нас куди б не кидала година, І щастя теж куди б не привело, Незмінні ми: весь світ для нас чужина. Вітчизна нам — лиш Царськеє Село! Потім поет згадує про тих, хто не залишив опального поета і на засланні. Так, він пише про відвідини його в Михайлівському Пущино: … Поета дім опальний, О, Пущин мій, ти перший навістив; Ти звеселив вигнання день печальний, В ліцея день його перетворив. Закінчується вірш сумними роздумами про те, що з кожним днем коло друзів рідшає. Але поет висловлює надію на те, що наступного року він буде відзначати цей день разом з усіма: Промчиться рік, і знову я між вас. І прийде строк надій моїх завітних, Промчиться рік, я буду знову ваш! Центральна тема вірша “19 жовтня” – тема дружби. Тут Пушкін з серцевою теплотою звертається до друзів, згадує дні ліцею. Він говорить про дружбу ліцеїстів, що згуртувала їх у єдину сім’ю. Не випадково в одній із строф поет підкреслює, що істинних друзів він знайшов саме в Ліцеї, «інші» ж «друзі» глибоко розчарували його: Із краю в край грозою гнаний я, Серед тенет недолі грозової, Схвильований я дружбою новою, І голова схиляється моя… З благаннями печальними бентежно, З надією юнацьких світлих літ, Віддавсь другим я друзям безбережно. Та був гіркий небратній їх привіт. Все послання зігріте великою і справжньою ніжністю, глибоким щирим почуттям любові до друзів. Автор: JG (Джей Джи) В рубрике: 7клас 17 Shares ПОХОЖИЕ СТАТЬИ
Джерело: https://dovidka.biz.ua/19-zhovtnya-pushkin-analiz/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua
Объяснение:
Книга представляет собой сборник небольших рассказов, очерков, написанных от первого лица и охватывает примерно 20-летний промежуток жизни автора, с 1921 по 1941 год.
Герой рассказа, Антуан де Экзюпери влюблен в небо. Он устраивается на работу в авиакомпанию, которая занимается перевозкой почтовых отправлений из Франции в Западную Африку. В эти годы самолетостроение находится еще на стадии становления, поэтому работа пилотов - крайне опасна: один из наставников Экзюпери погибает, а сам он несколько раз попадает в крайне сложные ситуации, которые, правда, благополучно заканчиваются.