Писатель с особой любовью относится к окружающей природе, в произведениях Пришвина она живет, дышит. Из этого произведения мы узнаем о том, что болота хранят в себе несметные богатства. Деревья, травинки, кустарники, растущие там, пропитаны солнечным теплом.Когда растения умирают ,они не сгнивают ,а превращаются в торф. Поэтому болота не редко называют «кладовыми солнца». Также в произведении писатель рассказывает о кислой ягоде – клюкве. Писатель сообщает читателям о том, что клюкву обычно собирают осенью. Но наиболее вкусной ягода кажется весной, после зимы,под пушистым снежным одеялом. Пришвин призывает с бережностью и осторожностью относится к природе и жить с ней в гармонии. Ведь человек является неотъемлемой частью этого прекрасного мира.
Провідні мотиви лірики Лі Бо - елегічні. Це легкий сум, філософські роздуми ліричного героя, поєднані зі спогляданням прекрасної природи, глибокого проникнення в атмосферу навколишнього світу.
Тема вірша “Входжу в річку” Лі Бо — нерозривність душевного світу людини з природою. Це розповідь про красу, яку він тонко відчуває на узбережжі: грає осіння вода, громадяться шовкові хмари, бадьорить свіжість лілій... Всю цю красу він хотів би подарувати одній людині, але її немає поруч, і мабуть, вже не буде ніколи. Мотиви розлуки, душевного щему, дисгармонії людського життя переплітаюься з мотивами природної гармонії.
Особливості поезії Ду Фу аналогічні з тими, що вказані для Лі Бо. Його вірш “При місяці згадую брата” змальовує дивний та небезпечний світ. Поет у чужому місті, де зо дня на день чекають заколоту. Предгрозова тиша стоїть у ньому. Тут поет проводить лінію психологічного паралелизму: тривога не тільки зовні, але й у нього в душі. Адже рідна людна далеко, і про неї нічого невідомо: “Я довго не маю листів, а послав їх без ліку,— Пожежі війни все палають вві сні й наяву”.
относится к окружающей природе, в произведениях Пришвина она живет, дышит. Из этого произведения мы узнаем о том, что болота хранят в себе несметные богатства. Деревья, травинки, кустарники, растущие там, пропитаны солнечным теплом.Когда растения умирают ,они не сгнивают ,а превращаются в торф. Поэтому болота не редко называют «кладовыми солнца». Также в произведении писатель рассказывает о кислой ягоде – клюкве. Писатель сообщает читателям о том, что клюкву обычно собирают осенью. Но наиболее вкусной ягода кажется весной, после зимы,под пушистым снежным одеялом.
Пришвин призывает с бережностью и осторожностью относится к природе и жить с ней в гармонии. Ведь человек является неотъемлемой частью этого прекрасного мира.
Провідні мотиви лірики Лі Бо - елегічні. Це легкий сум, філософські роздуми ліричного героя, поєднані зі спогляданням прекрасної природи, глибокого проникнення в атмосферу навколишнього світу.
Тема вірша “Входжу в річку” Лі Бо — нерозривність душевного світу людини з природою. Це розповідь про красу, яку він тонко відчуває на узбережжі: грає осіння вода, громадяться шовкові хмари, бадьорить свіжість лілій... Всю цю красу він хотів би подарувати одній людині, але її немає поруч, і мабуть, вже не буде ніколи. Мотиви розлуки, душевного щему, дисгармонії людського життя переплітаюься з мотивами природної гармонії.
Особливості поезії Ду Фу аналогічні з тими, що вказані для Лі Бо. Його вірш “При місяці згадую брата” змальовує дивний та небезпечний світ. Поет у чужому місті, де зо дня на день чекають заколоту. Предгрозова тиша стоїть у ньому. Тут поет проводить лінію психологічного паралелизму: тривога не тільки зовні, але й у нього в душі. Адже рідна людна далеко, і про неї нічого невідомо: “Я довго не маю листів, а послав їх без ліку,— Пожежі війни все палають вві сні й наяву”.