Одним з найістотніших моментів усієї творчості видатного французького реаліста Оноре де Бальзака було прагнення відтворити цілісну картину епохи. Майже всі його твори, за задумом письменника, були частинами великої епопеї "Людська комедія", що мала охопити всі можливі явища тогочасного життя. За планом цей епічний цикл мав складатися з трьох розділів: "Етюди про звичаї", твори з якого змальовували життя, побут і звичаї різних в французького суспільства, "Філософські етюди", що мав узагальнювати художні відкриття Бальзака та його уявлення про закономірності життя, і, нарешті, "Аналітичні етюди", у яких письменник намагався сформулювати закони, які керують дійсністю.
У першому розділі ("Етюди про звичаї") Бальзак створив галерею найтиповіших образів його сучасників що мали різний соціальний статус та різні професії. Повість "Гобсек" входить до його складу.
Ім'я центрального персонажу цього твору — лихваря Гобсека — стало прозивним. Проте саме в його образі О. Бальзак не лише змалював типового лихваря, а яскраво відтворив особливий психологічний тип людини, що живе лише однією пристрастю — користолюбством у чистому вигляді. Гроші — ось єдина мета, єдина любов і покликання Гобсека.
У художній літературі чимало образів користолюбців та скнар, але вони не однакові. Скупий лицар О. Пушкіна насправді прагне влади, гроші для нього — лише засіб її досягнення, тож він швидше прихований владолюб, ніж справжній користолюбець. Плюшкін М. Гоголя — дріб'язковий скнара "побутового" типу. Не випадково "плюшкіними" називають часом людей, що не бажають викинути вчорашню газету чи щось подібне: з Гобсеком їх порівнювати не стане ніхто. У цьому образі узагальнено зовсім інші риси приватновласницької психології, доведені до логічного завершення (хоча майже абсурдні з точки зору нормальної людини).
Влада золота в повісті Оноре де Бальзака "Гобсек"
Одним з найістотніших моментів усієї творчості видатного французького реаліста Оноре де Бальзака було прагнення відтворити цілісну картину епохи. Майже всі його твори, за задумом письменника, були частинами великої епопеї "Людська комедія", що мала охопити всі можливі явища тогочасного життя. За планом цей епічний цикл мав складатися з трьох розділів: "Етюди про звичаї", твори з якого змальовували життя, побут і звичаї різних в французького суспільства, "Філософські етюди", що мав узагальнювати художні відкриття Бальзака та його уявлення про закономірності життя, і, нарешті, "Аналітичні етюди", у яких письменник намагався сформулювати закони, які керують дійсністю.
У першому розділі ("Етюди про звичаї") Бальзак створив галерею найтиповіших образів його сучасників що мали різний соціальний статус та різні професії. Повість "Гобсек" входить до його складу.
Ім'я центрального персонажу цього твору — лихваря Гобсека — стало прозивним. Проте саме в його образі О. Бальзак не лише змалював типового лихваря, а яскраво відтворив особливий психологічний тип людини, що живе лише однією пристрастю — користолюбством у чистому вигляді. Гроші — ось єдина мета, єдина любов і покликання Гобсека.
У художній літературі чимало образів користолюбців та скнар, але вони не однакові. Скупий лицар О. Пушкіна насправді прагне влади, гроші для нього — лише засіб її досягнення, тож він швидше прихований владолюб, ніж справжній користолюбець. Плюшкін М. Гоголя — дріб'язковий скнара "побутового" типу. Не випадково "плюшкіними" називають часом людей, що не бажають викинути вчорашню газету чи щось подібне: з Гобсеком їх порівнювати не стане ніхто. У цьому образі узагальнено зовсім інші риси приватновласницької психології, доведені до логічного завершення (хоча майже абсурдні з точки зору нормальної людини).