Мы много знаем о войне из рассказов ветеранов, а также от наших бабушек и дедушек, которые в то время были детьми. На их детство пришлись эвакуация, переезды, голод; кто-то потерял близких и жил в детдомах, кто-то ушел на войну подростком.
Детям войны рано пришлось становиться взрослыми. За ними некому было присматривать, некому было выполнять их капризы. Ведь их родители или воевали, или трудились с утра до вечера, чтобы страна могла победить в войне. Или родителей уже не было... Часто в 14-15 лет дети войны уже сами начинали работать, как взрослые: на заводах, в поле, на ферме или в госпитале.
Сейчас дети войны уже стали бабушками и дедушками. Часто у них не самый лучший характер, они ворчат. Но надо уважать их и помнить, что их жизнь с самого начала складывалась очень трудно. Они справились с таким, что нам и не снилось.
Наймичка», вона знаходить у собі сили все життя долати страшенні муки, не спокушається до самогубства, а підкоряється Божій волі. Ганна підкидає свого позашлюбного сина бездітним заможним селянам і через рік до них у найми, аби бути поруч зі своїм сином, який стає в поемі змістом її життя. Трагедія Ганни передусім у тому, що вона мусить приховувати свої почуття від рідного сина, а отже, наймичка позбавлена справжнього материнського щастя. Така неординарна психологічна ситуація дала можливість поетові якнайповніше розкрити образ нещасної жінки, глибину трагізму її життя, духовну велич її натури. Вершину страждань Ганни зображено в останньому розділі поеми: наймичка страшенно боїться померти, не дочекавшись сина з чумакування в далеких краях.
І все ж таки довготерпелива Ганна дістає винагороду — вона дочекалася сина Марка й розкрила йому таємницю свого життя:
Детям войны рано пришлось становиться взрослыми. За ними некому было присматривать, некому было выполнять их капризы. Ведь их родители или воевали, или трудились с утра до вечера, чтобы страна могла победить в войне. Или родителей уже не было... Часто в 14-15 лет дети войны уже сами начинали работать, как взрослые: на заводах, в поле, на ферме или в госпитале.
Сейчас дети войны уже стали бабушками и дедушками. Часто у них не самый лучший характер, они ворчат. Но надо уважать их и помнить, что их жизнь с самого начала складывалась очень трудно. Они справились с таким, что нам и не снилось.
Наймичка», вона знаходить у собі сили все життя долати страшенні муки, не спокушається до самогубства, а підкоряється Божій волі. Ганна підкидає свого позашлюбного сина бездітним заможним селянам і через рік до них у найми, аби бути поруч зі своїм сином, який стає в поемі змістом її життя. Трагедія Ганни передусім у тому, що вона мусить приховувати свої почуття від рідного сина, а отже, наймичка позбавлена справжнього материнського щастя. Така неординарна психологічна ситуація дала можливість поетові якнайповніше розкрити образ нещасної жінки, глибину трагізму її життя, духовну велич її натури. Вершину страждань Ганни зображено в останньому розділі поеми: наймичка страшенно боїться померти, не дочекавшись сина з чумакування в далеких краях.
І все ж таки довготерпелива Ганна дістає винагороду — вона дочекалася сина Марка й розкрила йому таємницю свого життя: