Внимательно прочитайте рассказ и подготовьте его к чтению по ролям,к инсценированному чтению. Какими предстают фельдшер и больной? Кто из них вызывает больше смеха или сочувствия?
Отзыв: я дуже люблю тварин, особливо собак. намагаюся більше дізнатись про них. особливо мене цікавлять породи собак, їхні характеристики. знайомлячись із довідковою літературою стосовно перших друзів людини, робила висновки щодо власних вподобань тієї чи іншої породи і зрозуміла, що більш за все мені подобаються «іграшкові» собаки. одного разу подруга, знаючи про моє захоплення собаками, порадила прочитати оповідання сетона-томпсона «снап». не зволікаючи ні хвилини, я ковтала слово за словом. моя уява малювала тендітного біленького песика з маленьким хвостиком, чорними та носиком-рильцем поросяти. хотілося його потримати, попестити. але це бажання миттю зникло, тільки-но я почала розуміти його характер. чим далі я занурювалась у рядки оповідання, тим більше мені ставало соромно за «іграшкових» собак. та що там за собак! соромно за себе, за свої слабкості: я боялася важких іх завдань, товстих книжок, деяких хлопчаків з сьомого класу. снап подавав мені приклад сильної особистості. так, саме особистості. мені хотілося йому наслідувати, йому, маленькому песику. я довго плакала, коли помер снап. плакала і раділа одночасно, бо відкрила для себе породу бультер’єрів, тепер мою улюблену. а ще зробила для себе головний висновок: собаки – не іграшки, не слуги людини. вони – наші найкращі друзі, що заслуговують на повагу і навіть на наслідування. главная мысль(цытата из текста): — ось це була сміливість — справжня сміливість! без сміливості в нашій справі багато не досягнеш.
Начнем с того, что это не рассказ, а комедия. Хлестаков — молодой человек, плут, мошенник, любитель покутить, и поэтому у него почти никогда не было денег, каково же было его удивление, когда ему все начали давать деньги и всячески его опекать. Разгадка крылась в том, что его приняли за ревизора, который должен был приехать и проверить результаты деятельности городского правления. Характерной и наиболее значительной чертой характера Хлестакова является вранье, с которого он заставляет трепетать местных чиновников перед его, ничего не значащей, персоной. Однако, несмотря на всю эту никчемность, у Хлестакова хватает ума удалиться победителем, оставив в дураках городничего и его приближенных.
