В
Все
М
Математика
О
ОБЖ
У
Українська мова
Д
Другие предметы
Х
Химия
М
Музыка
Н
Немецкий язык
Б
Беларуская мова
Э
Экономика
Ф
Физика
Б
Биология
О
Окружающий мир
Р
Русский язык
У
Українська література
Ф
Французский язык
П
Психология
А
Алгебра
О
Обществознание
М
МХК
В
Видео-ответы
Г
География
П
Право
Г
Геометрия
А
Английский язык
И
Информатика
Қ
Қазақ тiлi
Л
Литература
И
История
miliolia125
miliolia125
05.09.2021 04:47 •  Литература

Во к фильму "Альпийская "
1.При каких обстоятельствах гл.герой попал в плен?
2.Какие качества характера проявились у Ивана в эпизодах "Схватка с овчаркой", "Столкновение с немцем, охранником Зандлером"?
3.Что потрясло, затронуло Ивана во внешности, характере Джулии?
4.Писатель в повести рассказал нам о 3-х днях жизни Ивана,4-й будет последний. Можно ли назвать эти 3 дня днями счастья в жизни героев?

Показать ответ
Ответ:
vovagudov29
vovagudov29
22.07.2020 18:12

ответ:Праздничный круговорот

В позднеимперской России праздников было немало: государственные (табельные или неприсутственные дни), местные, юбилеи литературных классиков, исторических событий. К государственным относились церковные праздники, Новый год и царские дни (дни восшествия на престол и коронования императора, рождения и тезоименитств монарха, императрицы, наследника, его супруги и прочих особ царствующего дома)1. Каждый город посылал верноподданническую телеграмму императору, а также поздравительные депеши высокопоставленным чиновникам регионального значения. Праздничные торжества начинались с Божественной литургии и благодарственного молебна, по завершении службы наступало время военного парада.

Фото: Архив журнала "Родина"

Как отдыхали и развлекались горожане в начале XX века

Широкую развлекательную программу предлагали клубы: любительские спектакли, концерты, разнообразные вечера, балы. Для детей проводились праздники с елкой на Рождество и Новый год, детский праздник с танцами и играми - на Пасху. Организаторами зачастую выступали те же клубы, учебные заведения, общественные организации, отдельные лица в порядке благотворительности.

Новый год многие встречали в семейном кругу, но люди светские зачастую отправлялись в рестораны. Например, по сведениям газеты "Кубанский курьер" за 4 января 1911 г., наказной атаман Кубанского казачьего войска М.П. Бабыч с супругой, многочисленные представители военного и гражданского сословий провели новогоднюю ночь в Войсковом собрании Екатеринодара, а значительное количество жителей кубанской столицы собралось во 2-м общественном собрании и ресторане гостиницы "Центральная". Позволить себе это могли немногие: "Сюда собралась масса изысканной публики, создавшей обстановку фешенебельного столичного ресторана... На лицо было много очень красивых женских головок, жгучих глаз, шикарных туалетов, бриллиантов"2.

Наказной атаман Кубанского казачьего войска М.П. Бабыч.

Когда часы били полночь, первым провозглашался тост за здравие императора, иногда и других официальных лиц, затем поздравлялись с Новым годом все присутствовавшие. После этого следовали праздничный ужин и оживленные танцы до утра.

Объяснение:

0,0(0 оценок)
Ответ:
qmerry128
qmerry128
31.01.2021 05:05

Для славы мертвых нет.

Анна Ахматова

Війни — це породження зла. Людського зла. Поєднання слів "людина" і "війна" суперечить усім людським законам добра. Але війни — це не тільки минуле людства, це, на жаль, його сьогодення.

Ллється кров у Чечні і Косово, у Сьєрра-Леоне й Ольстері, у Палестині й Ізраїлі... І скрізь гинуть чиїсь батьки, чоловіки, брати, сини... Іде по усьому світові нова війна, ім'я якої — тероризм. У ній узагалі немає ніяких правил. Воюють не солдати проти солдатів, а злочинці проти всіх, не виключаючи дітей і жінок, хворих і старих.

Коли мова йде про захист Батьківщини, про порятунок свого народу, у цій війні людина бере участь за велінням серця. У бій готові йти ті, хто у своєму житті не брав у руки зброї, ті, про кого говорять, що вони і мухи не скривдять. Усі, хто здатен тримати зброю, стають на захист батьківщини. Я розповім вам про цю проблему — людина і війна — на прикладі свого прадіда по батьківській лінії. Його не пам'ятає моя бабуся, його молодша дочка. Але ми знаємо багато чого про його довоєнне життя і дещо про його військові дороги. І майже нічого про те, як він загинув. Крім звичайних слів: "Помер смертю хоробрих".

Він був людиною дуже мирної професії — економістом. Працював перед війною в інституті, що нині — політехнічний університет. У перший день війни він сам пішов у військкомат, не чекаючи повістки про призов, та вона і не прийшла б, тому що його посада і професія не підлягали призову. Які ж високі були в нього громадянська позиція і людська совість! Вже у вересні родина одержала від нього перший лист. Я бачив стопку цих пожовтілих від часу листів, що бабуся дбайливо зберігає. На них немає звичних поштових марок. На них тільки штампи "Польова пошта №..." і "Переглянуто військовою цензурою". Останній лист дуже тривожний. Видно, людина на війні відчуває, коли не повернеться з бою. "Маруся! Бережи дітей! Перемога буде за нами!" — це останні слова, що написані чітким, дуже красивим почерком на сірому жорсткому папері. Маруся, його дружина, моя прабаба, зберегла синів. Завдяки цьому народився і живе мій батько, а через 43 роки після загибелі прадіда з'явився на світ і я.

Apple

Мобильный телефон Apple iPhone SE 128GB 2020 (PRODUCT) Re...

16 499 грн

Топ продаж

Дивіться також

Ужасные свадебные фотографии (19 фото)

Женский парфюм Carolina Herrera

Качество оригинала! Стойкий шлейфовый аромат...

Довго наша родина намагалася знайти могилу прадіда. Але безуспішно. Знаємо тільки одне: вона десь у лісах Прибалтики. Але є в Харкові місце, де на мармуровій плиті золотом написане його (тепер і моє) прізвище й ініціали. У ряду сотень імен харківських політехніків, що не повернулися з тієї кривавої війни. Над пам'ятником на території нинішнього політехнічного університету схилилася верба. Вона так розрослася за останні роки, що закриває напис. Та я його знаю напам'ять:

Мечту пронесите через года

И счастьем наполните!

Но о тех, кто уже не придет никогда,

Заклинаю вас: помните!

Пам'ятник і територія біля нього завжди доглянуті. Ми всією родиною ходимо туди три рази на рік: на День Перемоги, 23 серпня й у післявеликодній поминальний день. Це обов'язково, але іноді бабуся просить: "Олежку! Давай сходимо до пам'ятника! Я вже і квіти приготувала". У такі дні ми біля мармурових плит самі. І серце стискується в мене, коли я думаю, що моя бабуся не знала людину, яка була її батьком. Їй нікого було покликати: "Тату!"

У ці хвилини я відчуваю, що від батьків до дітей переходять найвищі поняття. До мене прийшло розуміння, що і для слави, і для пам'яті людської мертвих немає. Мій прадід не безвісти загинув на тій війні. Він з нами, як і всі, хто поруч з ним на мармурових пл

0,0(0 оценок)
Полный доступ
Позволит учиться лучше и быстрее. Неограниченный доступ к базе и ответам от экспертов и ai-bota Оформи подписку
logo
Начни делиться знаниями
Вход Регистрация
Что ты хочешь узнать?
Спроси ai-бота