Во к рассказу А. И. Солженицына «Как жаль»
1. В чем смысл его названия? Почему оно дано без восклицательного знака?
2.На страницах небольшого рассказа дается до¬статочно развернутое описание осенней природы в городе. Почему, по-вашему, автор прибегает к та¬кому приему? Какова роль пейзажа в рассказе «Как жаль»?
3.Какое время описано в рассказе? Ощущается ли ожидание чего-то нового, каких-то обнадежи¬вающих перемен за поведением героини рассказа Анны Модестовны. Что можно сказать о ее характе¬ре, обстоятельствах, в которых она живет? Почему так привлек ее внимание образ прохожего и чем вызвал неприязненное чувство? Что думает о прохо¬жем автор?
5.Проанализируйте диалог Анны Модестовны с милиционером. В чем причина ее страха?
6.Какое отношение вызывает статья у Анны Мо¬дестовны и самого автора? Что значит определение автора «корреспондент нескупого пера»?
7.Как проявилась авторская позиция в финале рассказа?

Скульптура «Родина-мать зовёт» в Волгограде является композиционным центром памятника-ансамбля «Героям Сталинградской битвы», расположенного на Мамаевом кургане. Эта статуя – одна из самых высоких в мире, занимающая 11-е место в книге рекордов Гиннесса. Ночью монумент освещается прожекторами. Памятник «Родина-мать зовет!» выполнен по проекту скульптора Е. В. Вучетича и инженера Н. В. Никитина. Скульптура представляет собой фигуру женщины с поднятым вверх мечом. Этот монумент – аллегорический образ Родины, призывающей всех людей объединиться, чтобы разбить врага. Проводя аналогию, можно сравнить статую «Родина-мать зовет!» с античной богиней победы Никой Самофракийской, которая также призывает своих детей дать отпор захватчикам. Силуэт скульптуры «Родина-мать зовет!» изображен на флаге и гербе Волгоградской области. Вершина для строительства памятника была сформирована искусственно. До этого самой высокой точкой Мамаева кургана в Волгограде являлась территория, находящаяся в 200 метрах от нынешней вершины. Сейчас там расположен храм Всех Святых...

У «Різдвяній пісні у прозі» Ч. Діккенса показаний старий жадібний чоловік. У нього немає власної родини, дітей, і він зовсім не радіє найкращому святу — Різдву. У Скруджа є все. Він багатий, у нього є торгова спілка, він вміє заробляти гроші. Справді, без грошей не буде і свята, бо ні за що буде купити подарунки чи накрити святковий стіл. Гроші дуже потрібні усім. Бідність та убогість дуже неприємні. У цьому творі Чарльз Дік-кенс показав, які потворні «Бідність» і «Темнота».Вони змальовані у вигляді маленьких діток, але діти ці потворні, зморщені, худі, обдерті. Ось така неприваблива бідність. Ніхто не хоче бути нещасним. Але Скрудж нічим не кращий за цих потвор. Він хоч і багатий, але поводиться, як бідний, бо економить на всьому, і в нього немає ні свята, ні подарунків. Справжнє щастя Скрудж пізнав, коли зумів зробити гарні справи. Подарував родині Боба великого індика, а сам відправився в гості до племінника. Він став посміхатися й робити добро. Від цього на душі в нього потеплішало, і Різдво стало його улюбленим святом.Мені здається, що найцінніше в житті — це наші рідні. Я хочу, щоб мої мама й тато, брат, бабуся, тітка були завжди здорові й посміхалися. Коли ми збираємося разом, навіть без подарунків, але з гарним настроєм — це найцінніше для мене. Добре, що Скрудж зрозумів свої помилки та встиг їх виправити.