Во по рассказу А. П. Платонов ''Юшка''

1. Как зовут главного героя рассказа? Почему все его называли
Юшкой?

2. Как выглядел Юшка, где он работал, какой вёл образ жизни?

3. Что в Юшке всем жителям города казалось странным? Как они к нему относились? Почему?

4. Чем была вызвана жестокость детей по отношению к Юшке?

5. Прав ли был Юшка, считая, что его любят дети, и взрослые? Как он сам относился к окружающим его людям?

6. Куда Юшка отправлялся каждое лето? Как он вёл себя наедине с природой?

7. Какая болезнь мучила Юшку? Сколько ему на самом деле было лет?

8. Почему после смерти Юшки «жить людям стало хуже»?

9. Кем была девочка, которая приехала в город уже после смерти Юшки?

10. Какие новые черты характера этого человека выявляет её рассказ о его участии в её судьбе?

11. Можно ли сказать, что девушка-врач продолжает делать для людей то, что раньше делал для них Юшка? Почему?

Відповідь: Книгу було написано в 1925 році, але не видано (через вплив Лева Каменєва). Згодом Булгаков написав п'єсу за мотивами твору і в 1926 році намагався поставити її в Московському художньому театрі. Тим не менше, спектакль було скасовано після того, як рукопис і копії було конфісковано таємною поліцією, або ОГПУ. Зрештою, Максим Горький втрутився і отримав рукопис[4].

Перша публікація в світі відбулася в 1968 році одночасно в журналі «Грані» (Франкфурт) та в журналі Алека Флегона «Студент» (Лондон). І лише в 1987 році книгу було видано в СРСР (6-й номер журналу «Знамя»), понад 60 років після її написання, але популярність у читачів роботі Булгакова дав Самвидав.

Сюжет

Москва, грудень 1924. Видатний хірург професор Пилип Преображенський відкрив ефективний метод омолодження. Продовжуючи роботу, він задумав небувалий експеримент — операцію з пересадки собаці людських гіпофіза і яєчок. Для досліду професор обрав бездомного пса Шарика. Результати операції перевершили всі очікування: Шарик поступово почав приймати не лише людську подобу, але також і риси, характерні для донора пересаджених органів, Клима Чугункіна, — п'янство і грубощі.

Історія собаки, що перетворився на людину, швидко стала відома в медичних колах, а потім виявилася надбанням і бульварної преси. Професору Преображенському висловлюють своє захоплення колеги, Шарика демонструють у медичному лекторії, а до будинку професора починають приходити зацікавлені.

Тим часом Шарик потрапляє під вплив комуністичного активіста Швондера, який переконав Шарика, що той — пролетар, який страждає від гноблення буржуазії (в особі професора Преображенського та його асистента доктора Борменталя), і налаштовує його проти професора. Згодом Шариков стає завідуючим відділу очистки Москви від бездомних тварин. Збирається одружитись та жити в квартирі Преображенського. Після доносу на професора його асистент Борменталь не витримує нахабства Шарикова, і через 10 днів у квартирі професора Преображенського знову живе собака.

Персонажі

Шарик — безпритульний пес, якого професор Преображенський підібрав на московській вулиці.

Поліграф Поліграфович Шаріков — людина, в якого перетворюється пес після виконаної професором Преображенським операції.

Пилип Пилипович Преображенський — блискучий хірург, «величина світового значення», який проживав в 1920-ті роки в Москві.

Іван Арнольдович Борменталь — молодий доктор, асистент професора Преображенського.

Зінаїда Прокопівна Буніна — дівчина, «соціал-служниця» професора Преображенського.

Дарина Петрівна Іванова — кухарка професора Преображенського.

Федір — швейцар будинку, де проживає професор Преображенський.

Клим Григорович Чугункін — загиблий в бійці злодій-рецидивіст, алкоголік і хуліган, чий гіпофіз і насінні залози використовувалися для пересадки Шарику.

Швондер — голова комітету будинку.

В'яземська — завідуюча культвідділом будинку.

Пеструхін і Жаровкін — товариші по службі Швондера, члени комітету будинку.

Петро Олександрович — нарком охорони здоров'я, пацієнт і хороший знайомий професора Преображенського.

Васнецова — друкарка підвідділу очищення МКХ.

Повість як політична сатира Редагувати

Найбільш поширене політичне тлумачення повісті прив'язує її до самої ідеї «російської революції», «пробудження» соціальної свідомості пролетаріату. Шаріков традиційно сприймається як алегоричний образ люмпен-пролетаріату, який несподівано для себе отримав велику кількість прав і свобод, але швидко виявив егоїстичні інтереси і здатність зраджувати і знищувати як собі подібних (колишній безпритульний пес піднімається по соціальних сходах, знищуючи інших безпритульних тварин), так і тих, хто наділив їх цими правами. Вважається, що в повісті Булгаковим були передбачені масові репресії 1930-х років.[5].

Ряд булгакознавців вважає, що «Собаче серце» є політичною сатирою на керівництво держави середини 1920-х років, а кожен з персонажів має прообраз серед політичної верхівки країни в той час. Зокрема, прообразом Шарікова-Чугункіна є Сталін (у обох «залізне» друге прізвище), професора Преображенського — Ленін (перетворив країну), доктора Борменталя, який постійно конфліктує з Кульковим — Троцький (Бронштейн), Швондера — Каменєв, асистентки Зіни — Зінов'єв, Дар'ї — Дзержинський і так далі.[6].

Цензура

На читанні рукописів повісті під час зборів літераторів в Газетному провулку був присутній агент ОГПУ, який охарактеризував твір так:

Пояснення:

Мой любимый герой – это Мцыри из одноименной поэмы Лермонтова. Этот парень всю существование мчался к воле и отчему дому, его образцы опрятны и высоконравственны. В его побеге замечается мощь и смелость его типа. В битве с барсом следовательно, который он наделен и выносливостью, и отвагой. Словом, это тот вид человека, что годен который-то исполнять.

В отличие от недальновидного Калашникова и инфантильного Печорина, этот человек возбуждает внимание. Покинув тюремные заборы лавра, гораздо его насильно увезли из ближний станицы, он принялся понимать существование, подобно она употреблять. Мцыри не смирился с навязанной ему долей, он пошел напротив нее. Тяга к воле и целеустремлённость привели его в общество необыкновенной природы, где он попробовал приманка причины. Он пошел отыскивать тропинку в ближний здание, дабы воссоединиться со своим народом, однако не нашел. Зато он побродил сообразно просторам великолепных долин, бился с барсом, увидел великолепную незнакомку. После три дня побега он прожил целостную существование, наполненную приключениями и эмоциями. Он испытал азарт и горячность битвы, привязанность и желание, познал красу природы и вольного существования. Несмотря для трагичный конец, его судьба наполнился смыслом, а вот когда желание он остался и принял чин, то потерял желание себя вовсе. Для родине ему не было пространства, не было предназначения, следовательно совершенно закономерно, который он умер. Однако умер, повидав который-то, став кем-то, и не предав приманка образцы.

Этот человек наставляет чтеца противоборствовать с возмутительной долей и восставать напротив ее тирании. В его виде скрыты такие достоинства, подобно мощь духа, вольнолюбие и храбрость. После это мне и нравится определенный человек.

Пояснення: