В основу произведения “Дубровский” легла реальная история, которую рассказал друг Александра Сергеевича Пушкина. Судьбу главного героя Владимира Дубровского трудно назвать завидной. Он рано потерял маму и стал воспитанником кадетского училища. Будучи кадетом, Владимир получил извести о том, что его отец находится при смерти и скорее всего имение перейдёт помещику Троекурову. Известно, что Троекуров не считал крестьян за людей и обращался с ними как с обыкновенными рабами. Владимир был полной противоположностью Троекурову, он относился к подчинённым по-человечески, Дубровский не мог допустить, чтобы его люди попали в подчинение к тирану. Владимир поспешил домой, через некоторое время его отец всё-таки скончался.
Молодой Дубровский решается на отчаянный поступок, Владимир поджог собственное имение, чтобы оно не перешло в руки Троекурову. Часть крестьян поддержали своего хозяина и последовали за ним в лес. Дубровский мечтал о мести, но влюбился в дочку своего врага. Но судьба сыграла с влюблёнными злую шутку, Троекуров решает отдать свою дочь замуж за старого князя. Владимир пытался всячески препятствовать этому браку, но к сожалению у него не получилось любимую. Когда Мария переезжала к своему мужу, её карету окружили люди Владимира, но девушка была вынуждена отказаться от и продолжить свой путь. Владимир потеряв всякую надежду оставляет дела разбойника и уезжает из страны.
Это произведение заставило меня задуматься о понимании чести и благородства в современном мире. К сожалению, в наше время благородных поступков становится всё меньше. Дубровский мог бы подчинить себе крестьян и даже некоторых соседей-помещиков, но вместо этого он выбрал другой путь. Став разбойником, Дубровский бедным крестьянам, но любовь растопила его сердце, и он тут же отказался от своей мести. Ценности людей меняются с появлением новых обстоятельств.
Герої поеми Гомера «Іліада» Ахілл і Гектор — найхоробріші воїни у своєму війську. Про Ахіла автор говорить : прудконогий , богосвітлий, богоподібний, постійні епітети для Гектора: коней баских упокірник, божистий , шоломосяйний , осяйливий . Ахіллу було передбачене довге мирне життя або смерть на війні, але він іде на війну, бо вибрав коротке та уславлене життя. Гектор — троянський вождь, головний захисник міста, він переконаний у справедливості свого місця на війні. Обидва герої гинуть у боротьбі. І Гектору, і Ахіллу властиві доблесть, пристрасне бажання перемогти і прославитись. Обидва вони мужні, сильні, на їх рахунку багато подвигів та перемог. Вони є гідні супротивники, адже автор порівнює Ахілла з соколом та Гектора з високолетним орлом. Риси характеру Ахілла: мужність, сила, справедливість, егоїзм, почуття власної гідності, почуття героїчної честі , помста, благородство , жорстокість . Гектору притаманні мужність, людяність, жертовність, благородство, сумлінність , стриманість, ніжність , вірність. До рис, що характеризують обох, слід додати їх побожність. Ахілл звертається до богів, зокрема до Зевса. Гомер часто підкреслює побожність Гектора . Ахілл – улюбленець богів – доблесний воїн , його відвага не знає меж . Він вірний товариш, щирий і чесний. Разом з тим він нетерпеливий, нестримний у своєму роздратуванні, запальний та гнівний. Дуже чутливий в питаннях честі : після образи він відмовляється продовжувати війну, відкидає спроби примирення, хоч це призводить до важких наслідків для війська – гинуть ахейці. Після загибелі свого друга, одержимий жагою помсти, він іде на бій з Гектором, засліплений гнівом , знущається над його тілом . З іншого боку, герой сумує за своїм другом, гірко ридає біля матері , співчуває батькові Гектора. Ми бачимо в серці Ахіла душевну боротьбу між помстою і шляхетністю. Мужність Гектора – це результат розумної волі. Йому знайоме відчуття страху, але він навчився бути безстрашним. Гектор з сумом у серці залишає батьків, дружину и сина, бо він безмежно вірний обов’язку – захисті Трої. Позбавлений до богів, він віддає своє життя за рідну землю. Гектор людяний. Він ні разу не дорікнув Єлені, пробачає брату та не відчуває ненависті до них , хоч вони були винуватцями Троянської війни. У словах Гектора немає зневаги, зверхності . Він звертається до Ахіллеса як рівний до рівного , Ахіллес же виявляє повну зневагу до супротивника . Людяність Гектора та надмірна гнівливість Ахілла – відмінність між героями Гомера. Ахілл і Гектор — справжні герої свого часу . Для давніх греків вони були ідеалом воїна, героя, людини.
В основу произведения “Дубровский” легла реальная история, которую рассказал друг Александра Сергеевича Пушкина. Судьбу главного героя Владимира Дубровского трудно назвать завидной. Он рано потерял маму и стал воспитанником кадетского училища. Будучи кадетом, Владимир получил извести о том, что его отец находится при смерти и скорее всего имение перейдёт помещику Троекурову. Известно, что Троекуров не считал крестьян за людей и обращался с ними как с обыкновенными рабами. Владимир был полной противоположностью Троекурову, он относился к подчинённым по-человечески, Дубровский не мог допустить, чтобы его люди попали в подчинение к тирану. Владимир поспешил домой, через некоторое время его отец всё-таки скончался.
Молодой Дубровский решается на отчаянный поступок, Владимир поджог собственное имение, чтобы оно не перешло в руки Троекурову. Часть крестьян поддержали своего хозяина и последовали за ним в лес. Дубровский мечтал о мести, но влюбился в дочку своего врага. Но судьба сыграла с влюблёнными злую шутку, Троекуров решает отдать свою дочь замуж за старого князя. Владимир пытался всячески препятствовать этому браку, но к сожалению у него не получилось любимую. Когда Мария переезжала к своему мужу, её карету окружили люди Владимира, но девушка была вынуждена отказаться от и продолжить свой путь. Владимир потеряв всякую надежду оставляет дела разбойника и уезжает из страны.
Это произведение заставило меня задуматься о понимании чести и благородства в современном мире. К сожалению, в наше время благородных поступков становится всё меньше. Дубровский мог бы подчинить себе крестьян и даже некоторых соседей-помещиков, но вместо этого он выбрал другой путь. Став разбойником, Дубровский бедным крестьянам, но любовь растопила его сердце, и он тут же отказался от своей мести. Ценности людей меняются с появлением новых обстоятельств.
Про Ахіла автор говорить : прудконогий , богосвітлий, богоподібний, постійні епітети для Гектора: коней баских упокірник, божистий , шоломосяйний , осяйливий . Ахіллу було передбачене довге мирне життя або смерть на війні, але він іде на війну, бо вибрав коротке та уславлене життя. Гектор — троянський вождь, головний захисник міста, він переконаний у справедливості свого місця на війні. Обидва герої гинуть у боротьбі.
І Гектору, і Ахіллу властиві доблесть, пристрасне бажання перемогти і прославитись. Обидва вони мужні, сильні, на їх рахунку багато подвигів та перемог. Вони є гідні супротивники, адже автор порівнює Ахілла з соколом та Гектора з високолетним орлом. Риси характеру Ахілла: мужність, сила, справедливість, егоїзм, почуття власної гідності, почуття героїчної честі , помста, благородство , жорстокість . Гектору притаманні мужність, людяність, жертовність, благородство, сумлінність , стриманість, ніжність , вірність. До рис, що характеризують обох, слід додати їх побожність. Ахілл звертається до богів, зокрема до Зевса. Гомер часто підкреслює побожність Гектора .
Ахілл – улюбленець богів – доблесний воїн , його відвага не знає меж . Він вірний товариш, щирий і чесний. Разом з тим він нетерпеливий, нестримний у своєму роздратуванні, запальний та гнівний. Дуже чутливий в питаннях честі : після образи він відмовляється продовжувати війну, відкидає спроби примирення, хоч це призводить до важких наслідків для війська – гинуть ахейці. Після загибелі свого друга, одержимий жагою помсти, він іде на бій з Гектором, засліплений гнівом , знущається над його тілом . З іншого боку, герой сумує за своїм другом, гірко ридає біля матері , співчуває батькові Гектора. Ми бачимо в серці Ахіла душевну боротьбу між помстою і шляхетністю.
Мужність Гектора – це результат розумної волі. Йому знайоме відчуття страху, але він навчився бути безстрашним. Гектор з сумом у серці залишає батьків, дружину и сина, бо він безмежно вірний обов’язку – захисті Трої. Позбавлений до богів, він віддає своє життя за рідну землю. Гектор людяний. Він ні разу не дорікнув Єлені, пробачає брату та не відчуває ненависті до них , хоч вони були винуватцями Троянської війни. У словах Гектора немає зневаги, зверхності . Він звертається до Ахіллеса як рівний до рівного , Ахіллес же виявляє повну зневагу до супротивника . Людяність Гектора та надмірна гнівливість Ахілла – відмінність між героями Гомера.
Ахілл і Гектор — справжні герої свого часу . Для давніх греків вони були ідеалом воїна, героя, людини.