В комедии Д. И. Фонвизина «Недоросль» мы видим множество разных образов, ярких и запоминающихся. Среди невежественных и глупых Простаковых в их доме можно встретить людей благородных, честных и умных.
Положительными героями в комедии можно назвать:
Софью. Эта девушка мудрая, образованная, рассудительная, кроткая и послушная. Она из дворянской семьи. Она родственница хитрых Простаковых.
После смерти матери они забрали девушку к себе в дом, а за её имением стали присматривать. Софья живет здесь против воли, кроме этого Простаковы присваивают себе доход от её имения, да ещё и хотят выдать её замуж то за Скотинина, то за Митрофанушку. Хотя на самом деле она влюблена в Милона.
Стародума. Дядя Софьи. Отставной офицер, дворянин,человек чести и слова. Всего в жизни добился сам,честным трудом. Однако не зазнался. Он смотрит на человека, а не на его мундир или чин.
Стародум ненавидит людей, которые наживаются на других, однако обладает мудростью и добрым сердцем. Поэтому прощает Простакову за её поведение.
Милона. Это молодой офицер, который служит с отличием, образованный человек. Он не высокомерный, храбрый, смелый юноша. Милон обладает честностью, справедливостью, добротой. За это его и любит Софья.
Правдина. Чиновник и помещик, занимается общественной работой. Он человек воспитанный и вежливый. Не приемлет жестокости и злонравия, поэтому видя поведение Простаковой негодует.
Цыфрикина. Учитель Митрофана. Несмотря на то, что человек он малообразованный, однако он скромный, честный. Он никогда не берет того, чего не заслужил. Он трудолюбивый, честный и добрый человек.
Тришку. Крепостной, портной-самоучка. ответственный, честный юноша, который может смело постоять за себя даже перед Простаковой.
Незвичайна і багата на пригоди біографія поета-романтика Дж. Байрона наклала відбиток на його творчість. Він належав до аристократичної, але збіднілої родини. У десятирічному віці після смерті діда Байрон успадкував титул лорда. Ще студентом Кембріджського університету почав писати вірші, та відомий став після опублікування поеми "Паломництво Чайльда-Гарольда". Байрон багато подорожував, цікавився історією, був учасником визвольного руху в Італії, долучився до лав грецьких повстанців.
Поеми Байрона побудовані як лірична сповідь героя, який втілює риси непересічної особистості і є носієм вірувань та ідей своєї хворої доби. Ці поеми-сповіді є найвищим творчим досягненням англійського поета-романтика. Саме романтикою овіяний образ українського гетьмана Мазепи. Байрон, як свідчить поема "Мазепа", цікавився історією України і, на відміну від російських письменників, симпатизував Мазепі.
Після поразки шведів під Полтавою король Карл XII зупинився перепочити в лісі. Він ліг під деревом, тамуючи біль від ран. До нього приєднався гетьман Мазепа, але король помітив, що перш ніж лягти відпочити, козацький гетьман:
...обійняв свого коня
За шию, наче той рідня,
І не зважаючи на втому,
Підкинув листя вороному,
Обер на спині вогкий" пил,
Звільнив з оброті і вудил...
Короля вразило таке трепетне ставлення до тварини, і він попросив гетьмана розповісти, за що той так шанує свого коня. Козацький гетьман відповів, що не добром поминає "ту школу, де навчивсь їзди". Це заінтригувало короля, і Мазепа задовольнив його цікавість розповіддю про службу пажем за юних літ при дворі короля Яна-Казиміра. Юний і вродливий Мазепа закохався у молоду дружину ясновельможного пана:
В комедии Д. И. Фонвизина «Недоросль» мы видим множество разных образов, ярких и запоминающихся. Среди невежественных и глупых Простаковых в их доме можно встретить людей благородных, честных и умных.
Положительными героями в комедии можно назвать:
Софью. Эта девушка мудрая, образованная, рассудительная, кроткая и послушная. Она из дворянской семьи. Она родственница хитрых Простаковых.
После смерти матери они забрали девушку к себе в дом, а за её имением стали присматривать. Софья живет здесь против воли, кроме этого Простаковы присваивают себе доход от её имения, да ещё и хотят выдать её замуж то за Скотинина, то за Митрофанушку. Хотя на самом деле она влюблена в Милона.
Стародума. Дядя Софьи. Отставной офицер, дворянин,человек чести и слова. Всего в жизни добился сам,честным трудом. Однако не зазнался. Он смотрит на человека, а не на его мундир или чин.
Стародум ненавидит людей, которые наживаются на других, однако обладает мудростью и добрым сердцем. Поэтому прощает Простакову за её поведение.
Милона. Это молодой офицер, который служит с отличием, образованный человек. Он не высокомерный, храбрый, смелый юноша. Милон обладает честностью, справедливостью, добротой. За это его и любит Софья.
Правдина. Чиновник и помещик, занимается общественной работой. Он человек воспитанный и вежливый. Не приемлет жестокости и злонравия, поэтому видя поведение Простаковой негодует.
Цыфрикина. Учитель Митрофана. Несмотря на то, что человек он малообразованный, однако он скромный, честный. Он никогда не берет того, чего не заслужил. Он трудолюбивый, честный и добрый человек.
Тришку. Крепостной, портной-самоучка. ответственный, честный юноша, который может смело постоять за себя даже перед Простаковой.
Объяснение:
Незвичайна і багата на пригоди біографія поета-романтика Дж. Байрона наклала відбиток на його творчість. Він належав до аристократичної, але збіднілої родини. У десятирічному віці після смерті діда Байрон успадкував титул лорда. Ще студентом Кембріджського університету почав писати вірші, та відомий став після опублікування поеми "Паломництво Чайльда-Гарольда". Байрон багато подорожував, цікавився історією, був учасником визвольного руху в Італії, долучився до лав грецьких повстанців.
Поеми Байрона побудовані як лірична сповідь героя, який втілює риси непересічної особистості і є носієм вірувань та ідей своєї хворої доби. Ці поеми-сповіді є найвищим творчим досягненням англійського поета-романтика. Саме романтикою овіяний образ українського гетьмана Мазепи. Байрон, як свідчить поема "Мазепа", цікавився історією України і, на відміну від російських письменників, симпатизував Мазепі.
Після поразки шведів під Полтавою король Карл XII зупинився перепочити в лісі. Він ліг під деревом, тамуючи біль від ран. До нього приєднався гетьман Мазепа, але король помітив, що перш ніж лягти відпочити, козацький гетьман:
...обійняв свого коня
За шию, наче той рідня,
І не зважаючи на втому,
Підкинув листя вороному,
Обер на спині вогкий" пил,
Звільнив з оброті і вудил...
Короля вразило таке трепетне ставлення до тварини, і він попросив гетьмана розповісти, за що той так шанує свого коня. Козацький гетьман відповів, що не добром поминає "ту школу, де навчивсь їзди". Це заінтригувало короля, і Мазепа задовольнив його цікавість розповіддю про службу пажем за юних літ при дворі короля Яна-Казиміра. Юний і вродливий Мазепа закохався у молоду дружину ясновельможного пана: