Володимир Дрозд "Білий кінь Шептало"
1. Ідеєю оповідання «Білий кінь Шептало» є
А захоплення прагненням особистості позбутися туги, жалю
Б заклик до активної життєдіяльності
В нівелювання самобутньої особистості під впливом натовпу
Г засудження легковажності, надмірної гордості
2. Головною проблемою у творі є
А підступність і зрада
Б формування особистості, роздвоєність її душі
В мораль і бездуховність
Г людина та природа
3. Кульмінацією оповідання є
А на волі кінь відчув себе особистістю
Б Шептало біля водопою
В самотність коня
Г головне – знати про свою білизнУ
4. Шептало змалку найбільше ненавидів
А самотність
Б пихатість Степана
В бригадне дворище
Г табун, гурт
5. Інші коні недолюблювали Шептала, бо
А у нього й досі не загоїлася на спині ранка, уподобана ґедзями
Б він не любив бути в загорожі
В у нього особливі стосунки з конюхом
Г на пасовиську волів бути на самоті
6. Кінь Шептало найбільше соромився
А становища робочої худобини
Б бути осторонь від інших коней
В зневаги конюха
Г прикидатися покірним
7. Подумки Шептало критикував деяких коней за
А бездіяльність
Б обмеженість
В безхарактерність
Г надзвичайну покірність
8. Кінь забуває про все, окрім одного:
А глузування з нього інших коней і хлопчика
Б безглуздого кружляння в приводі
В відрази після водопою
Г тремтливої ілюзії волі та влади
9. Шептало піднімає голову й ласкаво ірже тому, що
А нарешті знайшов спільну мову з табуном
Б він може більше відпочивати
В його охоплює солодке почуття прощення й солідарності з конюхом
Г Степан усе частіше направляє його до міста
10. Шептало не міг стримати буйної радості, бо
А відчув запах справжньої волі
Б навколо було чимало соковитої трави
В був самісінький на всю луку
Г мокрі мітлиці лоскотали черево та груди
11. Білий кінь заіржав грізно та бойовито, перегукуючись із громами, тому що
А розізлився на Степана через побиття
Б відчув себе дуже сильним
В вирішив помститися табунові
Г хотів налякати малого хлопця
12. Образ білого коня завжди уособлювався з
А благородством і ніжністю
Б життєвою енергією, силою та гордістю
В непокірністю та нестримністю
Г бажанням бути завжди щасливим
"А впрочем, он дойдет до степеней известных. Ведь нынче любят бессловестных" Молчалин осторожен, тих, услужлив. Он знает чью собачку погладить, чьей дочери угождать. С Фамусовым он угодливый лицимер, а с Лизой не церемонится. Молчалин коворен и алчен. Этот страшны йчеловек пойдет на все ради денег и звания. Он может предасть, продать, обмануть.
Не думаю, что он человек нового времени. Ведь Чацкий олицетворяет собой новое время, век просвещения. Фамусов и его окружение- век минувший. Люди, ведущие праздный, консервативный образ жизни. Идеи черпают из забытых газет времен Очаковских и покоренья Крыма.
Молчалин, как часть Фамусовскоо общества, тоже является человеком старого времени.
1) В поединке Гринев вел себя честно, как и полагается офицеру. Швабрин же считал себя выше Гринева и вел себя нагло.
2) Гринев делал все по чести. Он разговаривал с Пугачевым открыто и не боясь ничего. Для Петра Андреивича лучше погибнуть, чем изменить присяге и собственной чести. А Швабрин лукавил, пытался угодить своему господину. И Пугачев больше распологался к Гриневу, который не соглашался ему присягнуть, еже ли к Швабрину.
3) Для Гринева очень важно было поступать так, как считалось нужным и правильным. Он дорожил дружбой и не мог предать. А Швабрину же важнее было от петли, от трудностей.
4) Бесспорно Гринев очень любил Марию Ивановну, готов был пойти ради нее на любые жертвы. Он был спокоен и мог защищать Отечество, если был уверен, что его возлюбленная в безопасности. Андрей Петрович поступал как рыцарь. Швабрин тоже любил Марию Ивановну, но он не мог сделать ни чего хорошего. Ведь он вызывал отвращение у Марии Мироновой. Он получил отказ на предложение и не мог ничего с этим поделать. Без любви ему просто не за чем было предлагать ей выйти за него. И Гринев, и Швабрин любили Марию Мироновну, ведь на суде они оба молчали о ней.