Вопрос по а.с пушкин "сожжённое письмо".
что вы представляете, когда читаете строки: "тёмные свернулися листы; / на лёгком пепле их заветные мечты / чьи черты видит лирический герой? почему они названы "заветными"?

ответ:кожній людині   мила своя сторона. на рідній землі людина почувається господарем. тут вона наполегливо трудиться, отримує задоволення від життя. на чужині людина завжди почувається незатишно, залишається чужою, сумує за своєю домівкою. там вона ніколи не почуватиметься вільною та щасливою. їй не вистачає тепла рідного дому, друзів. лише рідна земля дарує кожному з нас впевненість у собі.   любіть свій рідний край,свою землю! тому і кажуть в народі: "для мене ж той край найкращий,де виросли крила мої"

Объяснение:

Неплохая история любви двух молодых людей в советском антураже. От автора внезапно ожидала большего, но горечь разочарования скрасила концовка - меня тронула история Байтемира, то, как он отнёсся к Асель, как у них всё что, сложилось. Может я старею, но первая романтическая любовь как-то не пробрала, а вот уже история Асель и Байтемира - вполне. Ильясу, в итоге, сдержанно сочувствую - не сердцем, но разумом. Надеюсь ещё вернуться к книгам автора, и ещё надеюсь, что найдутся у него истории посильнее этой.